Зараз читаєте
Святитель Паїсій Величковський: Спадкоємець та Перекладач Світової Духовності

Святитель Паїсій Величковський: Спадкоємець та Перекладач Світової Духовності

Огляньте життя і творчий внесок преподобного Паїсія Величковського, який збагатив світову духовність перекладами та аскетичними творами. Від юності в Києві до заснування Іллінського скиту на Афоні.

Життя та спадщина аскета, що перетворив слов’янську літературу

Преподобний Паїсій Величковський, пам’ять якого ми вшановуємо сьогодні, відомий як фактичний творець слов’янськомовної аскетичної літератури, що стала першоджерелом і каноном життя православного чернецтва. Саме з-під його пера, серед іншого, вийшов переклад церковнослов’янською знаменитої «Філокалії» – збірника творів отців Церкви, яку ми з вами знаємо під назвою «Добротолюбіє». А за десятиліття праці цей святий залишив по собі понад 300 різних рукописних перекладів та виправлень, аскетичних та богословських творів.

Ще в дитинстві преподобний Паїсій, – якого тоді всі знали як Петра Величковського, онука українського поета Івана Величковського, – зацікавився чернецтвом, і навіть міг стати настоятелем Успенського собору в Полтаві, звідки він був родом. У 13-річному віці він успішно пройшов іспит у митрополита Рафаїла (Заборовського) і отримав грамоту у Полтавську протопопію, але з однією умовою: юний Петро мав закінчити Києво-Могилянську академію. Тож хлопець вступив до Київського братського училища – та вже за кілька років він покинув навчання, аргументуючи це трьома причинами: прагненням прийняти чернецтво; небажанням навчатися світських наук, які не приносять його душі жодної користі; несприйняттям осіб монашого сану, які отримавши академічну, світську освіту надають матеріальним благам більшої ваги, «зодягаються у дорогі одежі та славу, їздять прехорошими кіньми та в дорогих повозах».

Та роки у Києві не минули для преподобного Паїсія даремно: саме в Києві, у Братському монастирі він знайшов собі і свого першого духовного керівника ієросхимонаха Пахомія, який давав йому читати пустинножительну святоотцівську літературу. Це послужило гарною основою для майбутнього старця: ще кілька років після виключення з Академії Петро Величковський мандрував монастирями України та Валахії, шукаючи обитель та духовного наставника, ведучи життя аскета та вивчаючи мови – що згодом знадобилося йому в його літературній та перекладацькій діяльності. У 1741 році він був вперше пострижений у ченці під іменем Платон у Свято-Миколаївському Медведівському монастирі, та невдовзі монастир було закрито, тож монахові довелося шукати нову обитель. Києво-Печерська лавра, куди потрапив чернець Платон, була для нього надто гамірливою та голосною, тоді як він шукав тихого й смиренного аскетичного життя.

У 1746 році він вирушив на Афон, де упродовж 17 років вів подвижницьке життя і вдруге прийняв постриг під іменем Паїсій. 1759 року Паїсій Величковський заснував Іллінський скит – центр слов’янського чернецтва на Афоні, який нині входить до подвір’я Монастиря Пантократор. Та через безперервне розширення обителі та ряд зовнішніх причин, у тому числі політичних, святий Паїсій разом із понад 60 учнями зрештою покинув Святу Гору і повернувся до Молдови. Там він оселився спершу у монастирі Святого Духа поблизу Драгомирни, а з 1779 року – у Нямецькому монастирі, настоятелем якого став і де трудився на славу Божу півтора десятиліття, доки мирно не спочив на 72-му році життя.

Під час служіння на Афоні преподобний Паїсій почав збирати книги, списки, рукописи грекомовної аскетичної літератури, переклад яких став головною справою його життя. Тож у Нямецькому монастирі діяла ціла школа перекладачів та переписувачів книг. Трудився і сам старець, не помічаючи тяжких хвороб і болю. По собі він залишив сотні праць, з яких і по сьогодні опрацьована і опублікована лише частина.

Дивитися також
Свята рівноапостольна Марія Магдалина: від грішниці до вірної учениці Ісуса Христа. Дізнайтеся про її неймовірну подорож від зміненої долі до послідовництва й поширення Євангелія.

Вшановуючи сьогодні пам’ять преподобного Паїсія Величковського, молімо його навчити нас такої ж відданості Господу та щоденній праці на славу Божу, бути нашим наставником та заступником.

Улюблений наш отче Паїсіє, виблагай у Всещедрого Бога, щоб зберіг святу Українську Церкву і всі Церкви Христові у злуці єдинодушності віри, миру й братської любові, визволив від розколів згубних, міжусобних чвар та непорозумінь, і в несхитному благостоянні ствердив для спасіння всіх, хто істинно сповідує пресвяте ім’я Його. У монастирях серед монахів підтримай життя богоугодне, щоб прославляли вони достойно Господа Бога і отримали вічне спасіння. Випроси, угоднику Божий, Батьківщині нашій і українському народові, найперше, духовне прозріння, мир і зростання у Господі, достаток плодів земних. Амінь!

Джерело – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

© 2015-2024 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Прокрутіть до початку