Тавіфа Іопійська — жінка, чия доброта стала знаком Божої сили серед людей.
Українське сьогодення у світлі прикладу святої Тавіфи
Свята праведна Тавіфа, відома також під грецьким іменем Дорка, жила в місті Іопія у перші десятиліття християнства. У часи, коли світ ще не знав світла Євангелія, її життя стало мовчазною проповіддю любові.
Святе Писання розповідає, що «вона була сповнена добрих діл і милостині, які творила» (Діян. 9:36). Тавіфа шила одяг для вдів і сиріт, підтримувала знедолених, служила тим, кого суспільство забуло. Її віра була простою, але живою — вірою, яка не потребувала гучних слів, бо говорила через доброту серця.
Коли Тавіфа померла, у домі настала тиша, сповнена плачу. Люди, яким вона допомагала, показували одяг, зшитий її руками, і свідчили: «Ось пам’ять про її любов». Але Бог не дозволив, щоб світло її душі згасло. Апостол Петро, покликаний до Іопії, помолився і сказав: «Тавіфо, встань!» — і вона воскресла.
Це чудо стало свідченням того, що любов сильніша за смерть. Бо Бог повернув до життя ту, яка сама віддавала життя іншим — у служінні, у турботі, у милосерді.
Сьогодні, у час війни, коли тисячі українців стоять перед викликами болю й втрат, приклад Тавіфи нагадує: добро не зникає. Воно, як і віра, воскресає знову — у кожному, хто подає руку допомоги, хто не проходить повз чужу біду.
Кожна українка, яка годує голодних, перев’язує рани, плете маскувальні сітки, є живим продовженням подвигу Тавіфи. І кожен українець, хто чинить добро не зі страху, а з любові, воскрешає надію — у серцях людей, у країні, у світі.
Бути святим — означає любити, коли інші ненавидять. Так, як любила Тавіфа.
Її тиха жертва — це дзеркало для нашого сьогодення. І через неї ми бачимо: шлях до воскресіння завжди пролягає через любов.
Молитва до святої праведної Тавіфи (Дорки)
О свята праведна Тавіфо, що добрими ділами прославила Христа, навчи нас любові дієвої, щоб у час скорботи ми не зневірювались, а творили добро, навіть серед війни.
Моли Господа за наш народ, за тих, хто плаче, і тих, хто бореться, щоб воскресла Україна — у вірі, у надії, у любові. Амінь.
