Ми рідко думаємо про те, яким важким є хрест того, хто стоїть на чолі Церкви. Ми бачимо ризи, бачимо жезл, бачимо урочисті богослужіння. Рідко бачимо тягар, який за цим стоїть.
Тягар, якого ми часто не бачимо
Предстоятель відповідає не за одну парафію, а за всю Церкву. За кожного священника, за кожного вірянина, за кожен камінь кожного храму. У час миру це вже нелегко. У час війни — вдвічі важче.
10 липня Митрополит Епіфаній вийшов зі словом у соборі, який місяць тому горів від ворожого удару. Владика говорив там, де ще недавно був дим і небезпека. Це теж частина хреста Предстоятеля — стояти там, де боляче.
Слово, сказане в пораненому храмі
У цьому слові Блаженніший розповів те, чого раніше не казав. Торік восени владика особисто їздив на Афон як паломник. Просив благословення Патріарха Варфоломія і молився за перемогу правди й мир для України.
Це теж хрест Предстоятеля: не лише керувати, а й самому йти й просити. Самому молитися там, де важко, а не лише благословляти інших на цей шлях.
А потім пролунали слова непрості. Митрополит Епіфаній сказав, що сама Лавра, у якій владика стояв тієї миті, довго перебувала під впливом «русского міра». Тепер вона звільняється від цієї омани. Сказати таке вголос про рідну обитель теж вимагає мужності.
Слово до парафіян
Ми, парафія святих Жон-мироносиць, молимося за Предстоятеля щодня, навіть коли не думаємо про це словами. Кожна наша літургія — це й підтримка того тягаря, який владика несе за всіх нас.
Господи, зміцни серце нашого Предстоятеля. Дай владиці мудрість там, де важко, і втіху там, де болить. Молитвами преподобного Антонія Печерського, помилуй і спаси нас. Амінь.
