Офіційний сайт Київської духовної академії продовжує серію публікацій “Рік з КДА”, у якій будуть опубліковані житія подвижників благочестя, котрі входять до Собору святих КДА.
Філарет (Амфітеатров), у схимі Феодосій, народився 17 квітня 1779 р. у селі Високому Кромського повіту Орлівської губернії. Його батько – священик Георгій, назвав сина Феодором. Дідусь, отець Микита, навчав онука грамоти та деяких навчальних дисциплін з 6 років. У 10-річному віці, в 1789 р., його було прийнято відразу у 2-й клас Орловського духовного училища. У 1795 р. як найкращого учня переведено в богословський клас Севської (пізніше Орловської) духовної семінарії, навчання в якій закінчив у 1797 р.
22 квітня 1797 р. подав прохання на постриг у чернецтво.
На 20-му році життя, 7 листопада 1798 р. він був пострижений і призначений учителем поезії та грецької мови у Севській духовній семінарії. 9 листопада висвячений у сан ієродиякона, а 13 січня 1799 р. – в сан ієромонаха. У 1802 р. ієромонах Філарет був зведений у чин ігумена та призначений ректором Севської духовної семінарії та настоятелем Севського монастиря (1802 – 1804).
У 25-річному віці, в 1804 р., ігумен Філарет був зведений в чин архімандрита і призначений ректором Оренбурзької духовної семінарії, яка тільки-но починала діяти, і одночасно призначений настоятелем Уфимського Успенського монастиря. Указом Священного Синоду від 10 листопада 1810 р. його було переведено Тобольськ і призначено ректором Тобольської семінарії, 2 грудня 1813 р. – настоятелем Волоколамського монастиря Московської єпархії, 15 лютого 1814 р. – інспектором Санкт-Петербург. На посаді інспектора він пробув недовго, лише півроку і за цей час «за сукупність праць» був удостоєний ступеня доктора богослов’я.
У тому ж році, 1 жовтня 1814 р., переведений на посаду інспектора в Московську духовну академію, що знову відкрилася. Через рік, 1 жовтня 1815, архімандрит Філарет призначений ректором Московської академії. Архімандрит Філарет був наставником, який по-дружньому, по-батьківському ставився до кожного студента. Як викладача його цінували за відмінну ясність, стислість і доступність матеріалу, що викладається. Після 2-ї ревізії Московської академії владика і ректор Санкт-Петербурзької академії Філарет (Дроздов) на знак особливої поваги зняв панагію і подарував архімандриту Філарету.
У 1819 р. вийшов указ Священного Синоду про возведення архімандрита Філарета у сан єпископа. Хіротонія у єпископа Калузького і Боровського відбулася 1 червня 1819 р. На кафедрі владика дбав про будівництво, оновлення та благоустрій храмів єпархії. Він завжди наполягав, щоб дерев’яні храми замінювалися кам’яними. За 1819 – 1825 рр. у Калузькій єпархії було збудовано 25 кам’яних церкви. Владика дбав про виховання та просвітництво пастви через слово проповіді, які відрізнялися простотою викладу, дбав про покращення матеріального стану духовенства.
12 січня 1825 р. єпископ Філарет був направлений до Рязанської єпархії (1825-1828), але більшу частину часу владика проводив у Петербурзі присутній у Священному Синоді. 22 серпня 1826 р. він був зведений у сан архієпископа та призначений членом Комісії духовних училищ. 25 лютого 1828 р. він був призначений архієпископом Казанським та Свіязьким (1828 – 1836). Прямо з Петербурга, де він у цей час перебував, архієпископ виїхав до Казані. Владика стежив за станом духовних навчальних закладів єпархії, де він провів багато позитивних змін. Він часто матеріально допомагав та вносив великі пожертвування навчальним закладам. При ньому відкривалися повітові та парафіяльні училища у містах, куди владика особисто намагався підбирати викладацький склад. У 1836 р. архієпископ Філарет був викликаний до Санкт-Петербурга для присутності у Священному Синоді. Дорогою він заїхав до Воронежа, де сприяв єпископу Антонію у влаштуванні монастиря на честь святителя Митрофана.
Указом Священного Синоду він був призначений на Ростовську та Ярославську кафедру, але ще до виїзду до Ярославля, 18 квітня 1837 р. владику Філарета було призначено митрополитом Київським (1837 – 1857). Як і раніше, він приділяв особливу увагу духовним навчальним закладам. За його клопотанням у Києві було відкрито Києво-Софійське духовне училище, у розпорядження якого він передав 3-поверховий митрополичий будинок та за свої кошти забезпечував 40 учнів цього училища. Митрополит Філарет для удосконалення навчального процесу передав Київській духовній семінарії свою особисту бібліотеку та розпорядився про передачу семінарії бібліотеки Київського Миколаївського монастиря. Водночас митрополит був проректором Київської духовної академії. Звертав особливу увагу на викладачів, зміну яких прагнув готувати з-поміж самих студентів, стежив за характером та змістом лекцій.
Крім того, митрополит Філарет, оселившись у Києво-Печерській Лаврі, зайнявся влаштуванням її внутрішнього життя: він заборонив відволікати братію монастиря на польові роботи, суворо стежив за моральним станом братії. Владика сприяв облаштуванню навколо обителі кам’яної стіни, дозволив зайняти наявні на території приміщення під готель і лікарню.
Будучи митрополитом Київським, владика Філарет прагнув усамітнення. Влітку він більшу частину часу проводив у Голосіївській пустелі, де на його кошти було влаштовано кам’яну церкву. Тут 13 серпня 1841 р. він таємно прийняв постриг у схиму з ім’ям Феодосій.
Після 1855 р., коли владика тяжко захворів, він став часто зазнавати різних недуг. Через постійні хвороби останні роки він відчував наближення смерті. 6 грудня 1857 р. митрополит звершив останню літургію. З того часу він перебував лише у своїх покоях, щодня слухаючи літургію у домовій церкві. Помер митрополит Філарет 21 грудня (3 січня за н. ст.) 1857 р., о дев’ятій годині вечора. Поховання відбулося 29 грудня, згідно з його заповітом, у церкві Воздвиження Хреста Господнього Києво-Печерської Лаври.
У 1984 р. святитель Філарет був зарахований до лику місцевошановних святих Сибірської єпархії.
23 жовтня 1994 р. з благословення митрополита Київського Володимира (Сабодана) лаврська братія під керівництвом намісника обителі – архімандрита Павла (Лебедя) знайшла нетлінні мощі святителя Філарета (Амфітеатрова) та перенесла у Дальні печери Києво-Печерської Лаври. 8 грудня 2005 року з благословення Патріарха Московського та всієї Русі Алексія ІІ ім’я святителя Філарета внесено до святців РПЦ. Положенням Архієрейського Собору РПЦ від 2 – 3 лютого 2016 р. святитель Філарет (Амфітеатров) отримав загальноцерковне прославлення.
Сьогодні мощі святителя знаходяться у Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври. Святитель Філарет митрополит Київський шанується у Соборах Київських, Брянських, Липецьких, Ростово-Ярославських, Рязанських святих, у Соборі преподобних отців Києво-Печерських, у Дальніх печерах спочиваючих, а також у Соборі святих Київської духовної академії.
День пам’яті – 21 грудня (3 січня за н. ст.) та 10 жовтня (23 жовтня н. ст.).
