Історія матері Софії та її трьох доньок, які жили у Римі у ІІ столітті і віддано служили своїй вірі, навіть під загрозою смерті.
Історія вірності християнським чесностям у Римі ІІ століття
Пам՚ять цілої родини ми з вами вшановуємо сьогодні: матері Софії та трьох її маленьких дочок, які носили імена, що означають найбільші християнські чесноти: Віра, Надія, Любов. Не лише імена у цих жінок були християнськими, їхнє життя, їхня віра, їхнє ставлення до інших і до світу цього було глибоко християнським, справжнім.
Жили вони у ІІ столітті, в Римі. Софія була молодою вдовою, яка по смерті чоловіка сама виховувала трьох дочок: 12-ти, 10-ти і 9-ти років. Росли дівчата напрочуд красивими, розумними і розсудливими, добра слава про них розповсюдилась по Риму. Дізнався про них і тодішній цар-язичник Адріан, який був дуже жорстоким до християн, тож викликав їх усіх чотирьох «на суд».
Цей суд означав одне: або вони принесуть жертву ідолам, відмовившись від віри у Христа, або ж залишаться з ним на вузькій тернистій дорозі, що приведе у Царство Небесне через страждання. Софію переконували, що достатньо лише просто кинути шматочок ладану до ніг бездушного ідола Артеміди й можна бути «вільною», не привертаючи уваги, далі молитися, поклонятися своєму Богові. Та Софія зважилася на смерть – не на зраду…
Жахливо уявити, скільки болю знесла матір, бачачи, як одну за одною катують і вбивають її дітей. Вона не благала про помилування, не зреклася Бога, а лише молилася до Нього за укріплення віри, щоб не похитнутися, не зректися, щоб достойно зустріти смерть, а відтак – бути істинними християнами.
Особливо жорстоку кару підготував імператор Адріан для Софії – він її не вбив, залишив живою, віддавши їй тіла дочок… Як вияв «милості» їй дозволили похоронити дітей. За Переданням, Софія поховала тіла Віри, Надії та Любові на пагорбі за межами міста Рима. Згорьована матір три дні була на могилі своїх дітей, аж поки смерть не принесла завершення її душевних мук…
Молитовні звертання до святих мучениць пов’язані з проханням виховувати в собі ті християнські чесноти, імена яких вони носили, щоб наслідувати приклад їх жертовності і твердості у вірі. Щодо походження імен, то: Софія – від грецького слова Σοφία «мудрість», Віра – від грецького Пίστις (Пістіс), Надія – від грецького Ἐλπίς (Елпіс), Любов – від грецького Ἀγάπη (Агапі). Вітаємо жіноцтво, яке носить ці прекрасні імена, з іменинами!
