Зараз читаєте
Зміна конфесійної належності – це право громади – роз’яснення Верховного Суду

Зміна конфесійної належності – це право громади – роз’яснення Верховного Суду

Верховний Суд відмовив у задоволенні позову митрополитові РПЦвУ, який домагався скасування рішення про перехід громади до ПЦУ. На думку суду, рішення про зміну канонічної належності зачіпає права виключно членів релігійної громади, а не ієрарха. Про це йдеться в повідомленні на сайті Верховного Суду.

Як зазначається, митрополит Горлівський і Слов’янський Митрофан РПЦвУ оскаржив у суді прийняте парафіяльними зборами релігійної громади м. Костянтинівка Донецької області рішення про зміну канонічної підлеглості громади.

“Позивач зазначав, що за положеннями статуту релігійної громади, єпархія УПЦ МП складається з парафій, які у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітні єпархіальному архієрею, і вважав, що саме єпархіальний архієрей, повноваження якого покладено на нього, є особою, права та інтереси якої порушені та підлягають захисту в судовому порядку.

Суд першої інстанції, із яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, оскільки рішення про проведення оскаржуваних зборів приймалося парафіяльною радою, затвердження складу якої визнано недійсним господарським судом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував попередні рішення та відмовив у задоволенні позову, навівши таке правове обґрунтування.

Правом на звернення до суду за захистом особа наділена в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому обов’язком позивача є доведення / підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється під час розгляду справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Прийняті загальними зборами релігійної громади рішення належать до таких, які були прийняті всередині цієї громади (релігійної організації) її членами та спрямовані на реалізацію цивільних прав, свобод та інтересів цих членів релігійної громади, а також на забезпечення діяльності релігійної громади з метою задоволення інтересів членів релігійної громади.

Таким чином, рішення про зміну канонічної належності зачіпає права виключно членів цієї релігійної громади.

Верховний Суд дійшов висновку, що прийняті відповідачем рішення стосуються виключно питань щодо управління парафією, а саме спрямовані на зміну канонічної належності, та зачіпають права лише членів релігійної громади, проте позивач не є і не був членом відповідної релігійної організації, тому відсутні підстави вважати, що він набув право на оскарження дій, спрямованих на зміну канонічної приналежності”, – йдеться в роз’ясненні Верховного Суду.

Постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 233/3516/18-ц (провадження № 61-4805св20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/9513933

Постанова

Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ

справа № 233/3516/18-ц
провадження № 61-4805св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого – Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (Митрополит Горлівський і Слов`янський Митрофан) до Релігійної православної громади «Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області» про визнання недійсним рішення за касаційною скаргою Релігійної організації «Релігійна православна громада «Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) міста Костянтинівки Донецької області на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року у складі судді Малінова О. С. та постанову Донецького апеляційного суду

від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М.,                        Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

учасники справи:

позивач –   ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),

представник позивача – ОСОБА_3 ,

відповідач – Релігійна православна громада «Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області»,

представник відповідача – Руденко Владислав Олександрович,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1.   У липні 2018 року ОСОБА_1 (Митрополит Горлівський і Слов`янський Митрофан) звернувся до Релігійної православної громади «Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області» з позовом, у якому, з урахуванням  уточнень, просив визнати недійсними рішення, прийняті 10 липня 2015 року Парафіяльними зборами «Релігійної православної громади «Свято-Стрітенська парафія Горлівської єпархії Української Православної Церкви м. Костянтинівка Донецької області».

2.   Позовна заява мотивована тим, що 10 липня 2015 року на Парафіяльних зборах Релігійної Православної громади «Свято-Стрітенська Парафія Горлівської єпархії Української Православної церкви міста Костянтинівка Донецької області» (теперішня назва: Релігійна Православна громада «Свято-Стрітенська Парафія Донецької єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області») були прийняті рішення про зміну канонічної підлеглості релігійної громади та про затвердження Статуту релігійної громади.

3.   Зазначені рішення позивач вважав незаконними, оскільки вони, на його думку, прийняті з порушенням вимог Статуту релігійної громади, а також положень Статуту про управління Української Православної Церкви.

4.   Зазначав, що відповідно до пунктів 1.6, 1.7 Статуту релігійної громади Парафія у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітна єпархіальному архієрею.

5.   Парафія безпосередньо входить до складу Горлівської єпархії (пункт 1.1 Статуту релігійної громади).

6.   Позивач указував, що є зацікавленою особою щодо всіх рішень, які приймаються Парафіяльними зборами, в тому числі щодо зміни керуючого складу Парафії та канонічної приналежності релігійної громади, та які мають погоджуватись з позивачем, як з керуючим Горлівської єпархії Української Православної Церкви.

7.   З питання визначення предметної підсудності позивач зазначав, що він вже намагався захистити свої порушені права шляхом звернення до господарського суду від імені Горлівської єпархії Української Православної Церкви м. Горлівка Донецької області (справа № 905/3377/15), за результатами розгляду якої суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили вимоги позову у повному обсязі. Разом з тим, під час перегляду судових рішень у вказаній справі Верховним Судом фактично було зроблено висновок про неправильне визначення під час звернення з таким позовом підвідомчості розгляду справи (постанова від 19 червня 2018 року).

8.   Верховний Суд зробив висновок про те, що спірні рішення, прийняті відповідачем, стосуються виключно питань щодо управління Парафією. При цьому, Парафія у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітна єпархіальному архієрею (пункт 1.6 Статуту релігійної громади), а не Горлівській єпархії Української Православної церкви.

9.   За положення пункту 1 Статуту релігійної громади Горлівська єпархія Української Православної церкви складається з парафій, які у своїй релігійній та адміністративно-фінансовій діяльності підзвітні єпархіальному архієрею.

10.   Позивач вважав, що саме єпархіальний архієрей, повноваження якого покладені на ОСОБА_1 – Митрополита Горлівського і Слов`янського, є особою, права та інтереси якої порушені та підлягають захисту у судовому порядку.  

11.   Посилаючись на вказані обставини, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12.   Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області

від 28 жовтня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсними рішення, прийняті 10 липня 2015 року парафіяльними зборами «Релігійної православної громади «Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Горлівської єпархії Української православної церкви міста Костянтинівки Донецької області». Вирішено питання про розподіл судових витрат.      

13.   Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю підстав для задоволення позовних вимог, оскільки рішення про проведення оскаржуваних Парафіяльних зборів Регіональної православної громади «Свято-Стрітенська парафія «Донецької єпархії Української Православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області» про зміну канонічної підлеглості релігійної громади та про затвердження статуту релігійної громади, що відбулися 10 липня 2015 року, приймалося Парафіяльною радою, склад якої було затверджено на Парафіяльних зборах 15 квітня 2015 року.

14.   У свою чергу рішення Парафіяльних зборів Релігійної Православної громади «Свято-Стрітенської Парафії Горлівської єпархії Української Православної церкви міста Костянтинівка Донецької області» від 15 квітня 2015 року про обрання членів Парафіяльної ради, а саме голови, помічника та скарбника, обрання членів Ревізійної комісії парафії та прийняття нових членів було визнано недійсним рішенням господарського суду Донецької області від 30 січня 2017 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24 квітня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 08 серпня 2017 року. З урахуванням положень частини четвертої статті 82 ЦПК України вказані обставини мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

15.   Постановою Донецького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу Релігійної православної громади «Свято-Стрітенська па-рафія Донецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області» задоволено частково.

16.   Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року в частині розподілу судових витрат змінено. Стягнуто з Релігійної православної громади «Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 704,80 грн.  В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

17.   Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 , з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18.   У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року, Релігійна православна громада «Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, у справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19.   Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено вимоги статей 9 та 14 Європейської конвенції про захист прав людини та припис статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», який визначає пріоритет положень закону над положеннями статутів.

20.   Рішення судів попередніх інстанцій суперечать правовому висновку Верховного Суду, який був ухвалений при розгляді справи в подібних відносинах. Зокрема, права або інтереси позивача, яким суди попередніх інстанцій надали захисту, не є правом на свободу віросповідання, бо стосуються лише контролю за рішеннями релігійної громади, яка є відповідачем. Таким чином, відповідно до наведеної позиції Верховного Суду рішення релігійної громади не можуть порушувати прав позивача.

21.   Заявником указано на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 8, статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» у подібних до цієї справи правовідносинах – зокрема, у ситуації, коли норми церковних статутів конкурують з нормою частини другої статті 8 згаданого Закону та/або існує вимога узгодження рішень про зміну канонічної належності із правлячим архієреєм.

22.   Заявник також наголошує, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки його права чи інтереси, на порушення яких посилається позивач, є похідними від посади, яку він обіймає та він не є членом релігійної громади.

Доводи інших учасників справи

23.   Доводи відзиву ОСОБА_1 на касаційну скаргу зводяться до того, що судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права є законними та обґрунтованими. Зауважено, що предметом даного спору є питання здійснення повноважень та прийняття рішень нелегітимним складом Парафіяльних зборів, а не питання свободи віропосповідання.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24.   Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

25.   Ухвалою  Верховного Суду від 17 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26.   Згідно положень Статуту Релігійної православної громади «Свято-Стрітенська Парафія Горлівської єпархії Української Православної Церкви міста Костянтинівки Донецької області» та Статуту про управління Української Православної Церкви, затвердженого Митрополитом Київським і всієї України (у редакції 2008), Парафіяльні збори є вищим органом управління Парафії, якому надано виключне право приймати рішення щодо управління Парафією.

27.   Рішенням Господарського суду Донецької області від 30 січня 2017 року у справі № 905/904/16 за позовом Горлівської єпархії Української Православної Церкви, м. Горлівка до Релігійної Православної громади «Свято-Стрітенської Парафії Донецької єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області», яке залишено в силі постановами Донецького апеляційного господарського суду від 24 квітня 2017 року та Вищого господарського суду України від 08 серпня 2017 року, визнано недійсними рішення, прийняті 15 квітня 2015 року Парафіяльними зборами Релігійної Православної громади «Свято-Стрітенська Парафія Горлівської єпархії Української Православної церкви міста Костянтинівка Донецької області» (у тому числі про обрання членів Парафіяльної ради: а саме: голови, помічника та скарбника, обрання членів Ревізійної комісії парафії та прийняття нових членів Парафіяльних зборів), (теперішня назва: Релігійна Православна громада «Свято-Стрітенська Парафія Донецької єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області») (ідентифікаційний код юридичної особи 37544126). Постанова Вищого господарського суду України від 08 серпня 2017 року є чинною.

28.   Вказаною постановою встановлено, що 15 квітня 2015 року були проведені Парафіяльні збори Релігійної Православної громади «Свято-Стрітенська Парафія Горлівської єпархії Української Православної церкви міста Костянтинівка Донецької області» на яких були присутні 18 членів. Першим питанням порядку денного визначено прийняття до членів Парафіяльних зборів 15 осіб. Наступним підпунктом першого питання визначено «Затвердити вичерпний перелік членів Парафіяльних зборів (Додаток №1 до Протоколу), які мають право голосу при проведенні парафіяльних зборів». В зазначеному додатку вказані саме ці 15 осіб, які були прийняті до членів Парафіяльних зборів відповідно до першого питання порядку денного, відтак хто саме голосував за їх прийняття встановити неможливо.

29.   Досліджуючи протокол зборів, проведених 15 квітня 2015 року, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що останній не підписаний настоятелем, п`ятьма членами зборів та не затверджений єпархіальним архієреєм, як це передбачено пунктом 38 та пунктом 40 Статуту про управління.

30.   Витяг з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо внесення змін до статутних документів відповідача – Релігійної Православної громади «Свято-Стрітенська Парафія Донецької єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області» (ідентифікаційний код юридичної особи 37544126), згідно якого дані про керівника у розділі «Відомості про органи управління юридичної особи», внесені із посиланням на

дату 15 квітня 2015 року, тобто із посиланням на дату Парафіяльних зборів, рішення за наслідками яких визнані недійсними.

31.   Позивач не є і не був членом Релігійної організації «Релігійна православна громада «Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української Православної церкви Київського патріархату м. Костянтинівки Донецької області».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

32.   Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

33.   Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34.   Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

35.   Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

36.   Взаємовідносини церкви й держави визначаються Декларацією про державний суверенітет України, Конституцією України та Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації». Правовою формою цих відносин є режим відокремлення від церкви.

37.   Статтею 35 Конституції України передбачено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави. Однією із особливостей ставлення держави до церкви (релігійних організацій) та законодавчі положення, які характеризують правовий зміст відокремлення церкви від держави в Україні, є те, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, тобто держава не втручається і не забороняє діяльності конфесійних організацій, якщо останні не порушують чинного законодавства, не посягають на життя, здоров`я, гідність особи, права інших громадян та організацій тощо.

38.   Згідно частин першої та другої статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

Дивитися також

39.   Європейським судом по справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» досліджувалися питання щодо наявності втручання у право на свободу віросповідання скаржника, відповідності цього втручання закону, а також те, чи переслідувало втручання легітимну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві.

40.   У зазначеному рішенні встановлено, що за результатами розгляду спору в межах національної судової процедури було порушено статтю 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) витлумачену у світлі пункту 1 статті 6 та статті 11 Конвенції.

41.   Водночас право на свободу віросповідання не було виправданим і брак гарантій проти свавільних рішень органів реєстрації не був виправлений національними судами, оскільки відсутність узгодженості та передбачуваності законодавства не дозволяла їм дійти інших висновків у справі.

42.   Надаючи тлумачення статей 9 та 11 Конвенції в контексті обмеження передбачених ними прав, Європейський суд визнав, що в демократичному суспільстві дійсно може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп.

43.   З обставин справи слідує, що 10 липня 2015 року відбулися Парафіяльні збори релігійної православної громади «Свято-Стрітенська Парафія Горлівської єпархії Української Православної Церкви міста Костянтинівки Донецької області», якими ухвалені рішення про зміну канонічної підлеглості релігійної громади (Українська Православна Церква Київського Патріархату), звернення до правлячого архієрея Донецької єпархії УПЦ КП для затвердження даного протоколу і прийняття релігійної громади в лоно УПЦ КП, про внесення змін до Статуту релігійної громади та викладення його у новій редакції, – про що складено протокол Парафіяльних зборів релігійної православної громади «Свято-Стрітенська Парафія Горлівської єпархії Української Православної Церкви міста Костянтинівки Донецької області».

44.   Обґрунтовуючи підстави, за яких ОСОБА_1 , який є Митрополитом Горлівським і Слов`янським, звернувся з цим позовом з метою захисту своїх порушених прав зазначено саме протиправне прийняття 10 липня

2015 року на Парафіяльних зборах Релігійної Православної Громади «Свято-Стрітенської Парафії Горлівської єпархії Української Православної церкви міста Костянтинівки Донецької області» рішення, спрямованого на протиправну зміну канонічної приналежності Парафії.

45.   Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

46.   Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

47.   Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

48.   Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

49.   Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня

2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

50.   У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України

від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. «Одним з проявів верховенства права, – підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, – є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються

51.   З огляду на зазначені приписи та правила статей 1516 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

52.   Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.

53.   Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

54.   Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

55.   У справі, що переглядається, позивач просить визнати недійсними рішення, прийняті 10 липня 2015 року Парафіяльними зборами «Релігійної православної громади «Свято-Стрітенська парафія Горлівської єпархії Української Православної Церкви м. Костянтинівка Донецької області», посилаючись на порушення своїх прав як керуючого Горлівської єпархії Української Православної Церкви.

56.   Рішення, які були прийняті загальними зборами релігійної громади, належать до рішень, які були прийняті всередині цієї громади (релігійної організації) її членами, спрямовані на реалізацію цивільних прав, свобод та інтересів цих членів релігійної громади, а також спрямовані на забезпечення діяльності релігійної громади з метою задоволення інтересів членів релігійної громади.

57.   Таким чином, рішення про зміну канонічної належності зачіпає права виключно членів релігійної громади.

58.   Колегія суддів приходить до висновку, що прийняті відповідачем рішення стосуються виключно питань щодо управління Парафією – спрямовані на зміну канонічної приналежності, та зачіпають права лише членів релігійної громади, проте  позивач не є і не був членом Релігійної організації «Релігійна православна громада «Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української Православної церкви Київського патріархату міста  Костянтинівки Донецької області», тому відсутні підстави вважати, що він набув право на оскарження дій, спрямованих на зміну канонічної приналежності.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

59.   Згідно із пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

60.   Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

61.   Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, ухвалені у  справі судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості та підлягають скасуванню відповідно до вимог статті 412 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, наведених у цій постанові.

Керуючись статтями 400412416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Релігійної організації «Релігійна православна громада «Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) міста Костянтинівки Донецької області задовольнити.

2. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду

від 12 лютого 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення.

4. Відмовити ОСОБА_1 (Митрополиту Горлівському і Слов`янському Митрофану) в задоволенні позову до Релігійної православної громади «Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області» про визнання недійсним рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                             В. С. Висоцька

Судді                                                                                       А. І. Грушицький

                                                                                                        І. В. Литвиненко

                                                                                                       А. А. Калараш

                                                                                                        Є. В. Петров

Переглянути коментарі (0)

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

© 2015-2021 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Developed by Novik.fun

Прокрутіть до початку