Свято Сорок святих вшановує пам’ять 40 святих мучеників-воїнів, які загинули близько 320 року страшною смертю через гоніння на християн у Римській імперії. Ці воїни підготувалися до свого подвигу пройденні складних іспитів на отримання військового звання, але під час правління імператора Ліцинія їм стало загрожувати наказ відмовитися від віри. Незважаючи на це, вони залишили свою віру і відмовились від імператорського наказу, в результаті чого були засуджені до смерті. Їхній подвиг та віра стали прикладом для нащадків, а їхнє свято стало одним з найважливіших в християнському календарі.
“Історія мучеництва 40 воїнів-християн”
Сорок святих – одне з улюблених народних свят. Його назва походить від свята християнського, бо 22 березня Церква вшановує пам’ять 40 святих мучеників-воїнів, які загинули близько 320 року страшною смертю через тогочасне гоніння на християн у Римській імперії.
До нас крізь багато віків дійшли імена кожного з цих сорока хоробрих воїнів – так вони прославились своїм подвигом, засвідчуючи віру в істинного Бога. Святі мученики не були аскетами, ченцями, а вони були воїнами. Лишились свідчення про те, що воювали вони чудово, тобто були воїнами вправними, хоробрими, а відтак – духовно сильними. І до подвигу, який вони здійснили, ці воїни підготувалися своїм життям.
Трапилось це в Малій Азії, поблизу міста Севастія Вірменська (на території нинішньої Туреччини). Не переконавши воїнів-християн добровільно зректися віри Христової, командири-язичники загнали їх в крижану воду Севастійського озера. На березі чекала гаряча лазня та помилування для кожного, хто би погодився зректися віри. Лише один із сорока воїнів не витримав випробування й побіг до лазні, де вмер. А його місце, сорокове, зайняв вартовий, язичник, який був вражений стійкістю і мужністю воїнів-християн та наслідував їх.
На ранок мучителі були розлючені, що мученики досі живі, моляться Христу разом з їхнім вартовим, а тому зі злості поперебивали воїнам ноги молотами. Потім їх живцем спалили, а кістки кинули у воду озера. Проте після чудесного явлення єпископу Севастії, через три дні побожні люди зібрали кістки мучеників з води, які світилися там, наче зорі, і поклали їх на почесному місці. Так закінчився мученицький подвиг святих угодників Божих.
Святитель Василій Великий, прославляючи цей славний подвиг непохитної віри, писав: «Вас не земля вкрила, а прийняло небо; вам відкрилися ворота раю… У віці, найбільш сповненому життя, ви за ніщо вважали життя тимчасове, щоб прославити Бога … Усі вони, звівши один переможний монумент заради благочестя, прикрасилися одним вінцем правди у Христі Ісусі, Господі нашому».
Нехай Господь молитвами святих 40-ка мучеників Севастійських зміцнює нас у вірі й дусі, допомагає нам бути стійкими воїнами і триматися істинної віри!
