Їхнього Учителя розіп’яли. Той, за Ким вони скрізь мандрували, був знятий з ганебного хреста. Його бездиханне тіло було перенесено до чужого гробу. Чоловік, котрий розумів їх, як ніхто інший, покинув їх. Захисник, котрий заступився за Марію із Витанії, коли вона розбила дорогу посудину із миром на знак шани, Спаситель, котрий вигнав сім демонів із Марії Магдалини, був заарештований, розіп’ятий та похований.
І ось наступила неділя: «Після ж вечора суботи, як зайнялося на світання першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу» (Мт. 28:1).
Жінки шукають Ісуса…
Декілька стривожених жінок не могли заспокоїтися всю ніч. Сум, страх, відчай не давав їм заснути й на мить. Адже вони мали виконати ще одну важливу місію. Зібравши всі необхідні олії, вони помандрували до гробу, щоби помазати тіло їхнього Учителя. Вони не могли відпустити Його, не віддавши належної шани.
Дорогою до гробниці вони переживали: «та й говорили між собою: «Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?» (Мр. 16:3). Вони навіть не мали жодної уяви, хто б їм відкотив той великий камінь. І не втрачали надії, що хтось та й допоможе їм, бо бачили чимало чудес, коли ходили за Ісусом.
Це були ті мужні й відважні жінки, котрі завжди ходили за Ісусом. І жоден камінь не міг стримати їх на шляху до Нього. Вони продовжили свій шлях, з олійками у руках та болем у серці. І вірили, що якось так вирішиться ця проблема із каменем.
Коли вони прибули на місце: «…застали камінь, відкочений від гробниці. Ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса» (Лк. 24:2-3).
Цей величезний камінь, котрий не давав їм спокою цілу ніч, котрий мав перекреслити всі плани про помазання тіла Ісуса, був відкочений від гробу. Їхня радість перемінилася на страх й горе, бо, увійшовши всередину гробниці, вони не знайшли тіло Ісуса. Його там не було.
Можна собі тільки уявити усі ті почуття, котрі роїлися в серцях цих жінок. Страх, відчай, горе, нерозуміння, сум. Що ж далі? Де шукати тіло Ісуса? Хто й навіщо Його забрав? І тут Ангел каже: «Чому шукаєте живого між мертвими. Його нема тут: Він Воскрес» (Лк. 24:5).
Ці жінки шукали Ісуса. Можливо, вони щось не зрозуміли, щось не дочули, щось забули. Ангел з’являється їм, щоби нагадати: «Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи: Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп’ятий і третього дня воскреснути» (Лк. 24:6-7). «І вони пригадали собі Його слова» (Лк. 24:8).
Ісус Христос з’являється спочатку жінкам. Також вони отримали привілеї першими нести Євангеліє. Почувши про Воскресіння Ісуса, жінки ділилися благою новиною. Вони першими пішли та розказали про все. «Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам» (Лк. 24:10). І не дивно, що спочатку їм не повірили.
Жінки, котрі знайшли гріб Ісуса порожнім, знали, що Він був тим хто прийшов, щоби спасти всіх та взяти людські гріхи на Себе. І тоді всі їхні страхи розсіюються. Натомість приходить радість та мир, бо Ісус Воскрес. І всі провини, несправедливості, залежності, болі, відчаї, страждання та й сама смерть втратили свою силу у нашому житті. Сила Божого Воскресіння показало не тільки жінкам, але й усім нам, що Ісус переміг смерть та відкупив усе те, від чого ми залишаємося залежними у цьому світі. Порожній гріб має стати вирішальним у нашому житті, бо після нього йде Воскресіння й оновлене життя.
Пресслужба Київської Митрополії
Української Православної Церкви (ПЦУ)
