Війна в Україні залишає невиліковні рани в українських родинах, руйнує їх єдність та розкидає по світу. Молитва за збереження і об’єднання українських родин стає джерелом надії, дотримання традицій та прагнення до любові та спілкування.
Війна як руйнівна сила: втрати, розлуки та сподівання на злагоду
Вже котрий рік поспіль спілкування українських родин затьмарює війна, бо немає жодної української родини, на яку би війна не вплинула. Як і будь-яке зло, війна нищить все, до чого торкається, тож і українські родини через неї розбиті й розкидані по світу, розлучені не зі своєї волі, несуть непоправні втрати й біди.
Молюсь, аби Господь зберіг українські родини. Аби українські діти могли відчути і на все життя запам’ятати батьківські надійні обійми, лагідність бабусь і дідусів, турботу хрещених батьків, підтримку братів і сестер, дядьків і тіток, близьких і далеких родичів – усіх, кого охоплюємо цим теплим і рідним словом «родина».
Саме родина для людини на цій землі – надійна фортеця, яка покликана захищати від життєвих стихій, заспокоювати й розраджувати в буремні хвилини, лікувати й підтримувати в моменти болю, підхоплювати й бути опорою в часи падіння. Родини не існують без любові, вони є особливим знаряддям Божим, бо через них Господь виявляє нам базові істини: щоб ми захищали, піклувались, турбувались про інших, любили і були вдячними за любов до нас. Моліться за свої родини!
Автор: Митрополит Епіфаній
