Проповідь настоятеля парафії Святих Жон-Мироносиць митрофорного протоієрея Романа Будзинського на день пам’яті преподобного Олександра Невсипущого. Про молитву, терпіння і те, чого ми боїмося у тиші.
«Три роки мовчання — і Бог відповів». Преподобний Олександр Невсипущий очима духівника
Дорогі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Сьогодні, 3 липня, Православна Церква України вшановує пам’ять преподобного Олександра — засновника обителі «Невсипущих». Я хочу поговорити з вами про цього святого не як про далеку постать із церковного календаря — а як про людину, чиє життя говорить прямо до нашого серця.
Саме сьогодні. Саме зараз.
«Отче, а навіщо так довго чекати?»
Коли я розповідаю парафіянам про преподобного Олександра, перше питання, яке чую — завжди однакове: «Навіщо він три роки молився, перш ніж заснувати монастир? Хіба не міг просто взяти і зробити?»
Міг. Але не зробив.
І в цьому — перший урок, який нам дає цей святий.
Преподобний Олександр хотів заснувати обитель, де молитва не вгасала б ніколи. День і ніч. Без перерви. Щогодини — нова варта братів, нові псалми, нове серце, звернене до Бога. Це була велика ідея. Свята ідея. Але він не поспішав її здійснити, поки не почув від Господа: «Так. Це Моя воля».
Три роки молитви. Три роки очікування. Три роки довіри.
Запитайте себе: а ми скільки готові чекати відповіді від Бога? День? Тиждень? Місяць? А потім кажемо: «Господь не чує». Чує. Просто не завжди відповідає тоді, коли ми хочемо. Він відповідає тоді, коли це найкраще для нас.
Що таке «невсипуща» молитва насправді
Після трьох років очікування преподобний Олександр отримав відповідь і заснував свою обитель. Він розділив братів на двадцять чотири молитовні варти — по одній на кожну годину доби. Змінюючись, ченці безперервно співали псалми. Коли одна варта закінчувала — інша починала. Так молитва не вгасала ні на мить.
Обитель назвали «Невсипущі» — від грецького слова, що означає «ті, які не сплять».
Але я хочу, щоб ви зрозуміли дещо важливе.
«Невсипуща» молитва — це не про те, щоб не спати фізично. Це про те, щоб серце не засинало духовно. Щоб між тобою і Богом не виростала стіна байдужості, поспіху, турбот і втоми.
Бо найнебезпечніший сон — це не той, коли закриваються очі. А той, коли закривається серце.
Дорогі мої, ми всі знаємо цей сон
Ми всі знаємо, що таке духовне засипання. Коли молитва стає формальністю. Коли приходиш до храму — а думки десь далеко. Коли перехрестився перед їжею — і вже забув, що щойно звертався до Бога. Коли говориш «Господи, допоможи» — але насправді не дуже віриш, що Він відповість.
Це і є той сон, від якого нас будить преподобний Олександр.
Він своїм прикладом каже нам: молитва — це не обов’язок, який треба виконати. Це стосунки. Живі, справжні, щоденні стосунки з живим Богом. І ці стосунки потребують уваги. Так само, як потребують уваги наші діти, наші рідні, наші близькі.
Якщо ти не розмовляєш із людиною — стосунки охолоджуються. Так само і з Богом.
Слово до матерів і дружин
Я особливо хочу звернутися до наших жінок — матерів і дружин, які зараз чекають своїх синів і чоловіків із фронту.
Ви вже є «невсипущими». Ви вже несете цю варту — тільки не усвідомлюєте цього. Коли ви прокидаєтеся вночі і ваша перша думка — про них, і ви тихо шепочете «Господи, збережи» — це і є невсипуща молитва. Коли ви запалюєте свічку і кладете поклін — це варта. Коли діти сплять, а ви стоїте перед іконою — це служіння не менше монашого.
Преподобний Олександр заснував обитель для ченців. Але Господь будує обителі невсипущих у серцях матерів. І ці серця — найміцніші фортеці.
Практичне слово: як молитися, щоб не «заснути»
Дорогі мої, на завершення хочу дати вам практичну пораду — не від себе, а від досвіду святих.
Преподобний Олександр молився три роки — і не втомився. Знаєте чому? Бо він молився не «за результатом», а «у присутності». Він не чекав, поки Бог зробить те, що він хоче. Він просто був із Богом. Щодня.
Спробуйте і ви. Не молитву «дай мені те і те». А молитву присутності: «Господи, я тут. Я з Тобою. Ти знаєш, що мені потрібно краще за мене».
Це і є та молитва, яка не засинає ніколи.
Нехай молитвами преподобного Олександра Господь зміцнить нашу громаду, наших воїнів, наших рідних і кожного з вас у вірності Богові та любові до ближнього.
Преподобний отче Олександре, моли Бога за нас!
МОЛИТВА ДО ПРЕПОДОБНОГО СВЯТОГО ОЛЕКСАНДРА
О, Преподобний отче Олександре, засновнику обителі «Невсипущих», ти, хто три роки молився, перш ніж встановити безперервне славослів’я, навчи і нас терпінню в молитві і вірності Богові.
Молися за Андріївську церкву, за Православну Церкву України, за Вселенський Патріархат і за всіх, хто шукає Бога в тиші.
Молися за Україну, за її захисників і за всіх, хто потребує Божої допомоги. Амінь.
З любов’ю і молитвою за кожного з вас —
митрофорний протоієрей Роман Будзинський
Настоятель ставропігійної парафії Святих Жон-Мироносиць, с. Почапинці
