У пам’ять про Блаженнішого Митрополита Мефодія, ми згадуємо його пророчі слова з Великоднього послання 2014 року. Слова Його Блажнства про історію, молодь та героїзм залишаються актуальними й сьогодні.
“Хто забуває свою історію, той приречений на її повторення.”-Предстоятель УАПЦ Митрополит Київський і всієї України МЕФОДІЙ
“Хто забуває свою історію, той приречений на її повторення.”-Предстоятель УАПЦ Митрополит Київський і всієї України МЕФОДІЙ
Самі по собі ці слова з Великоднього послання 2014 року Блаженнішого Митрополита Мефодія можуть здатися простими, але вони мають величезний важливий сенс, який варто розглянути у контексті того часу і сьогоднішнього дня.
Блаженніший в посланні до українського народу сказав: “І завжди в таких випадках молодь, яка переповнена любов’ю і до свого Києва, до жителів Києва і до всієї України приносить на вівтар саме дороге що в неї є – своє життя.
З тих пір до нас дійшло одне свідчення, а можливо й легенда. Одна матір впізнала свого сина, перенесла до рідної домівки, омила тіло, зняла окривавлену сорочку і вдягнула білу чисту вишиванку, а сама сіла коло домовини із тілом своєї кровинки і задумалась. Перед її взором проходило життя її сина. Ніби в забутті вона раптом як наяву побачила свого сина, який звернувся до неї: “Мамо, віддай мені мою окривавлену сорочку – я хочу в День Судний свідчити перед Господом, як нас вбивали і про те, що ми безмежно любили свій народ, свою землю, яку Бог дарував нам.
Прийде час, і про нинішніх героїв народ буде складати легенди”…
Зазвичай слова про історію та її забуття звучать усамітнено, але коли ми розглядаємо їх через призму подій того часу, вони набувають неймовірного значення. З 2014 року Україна переживала складний період в новітній історії, коли наш народ боровся за свою свободу та незалежність на сході. Слова Митрополита Мефодія стали закликом до розуміння того, що наша історія, наше коріння і наша боротьба не повинні бути забутими.
“І завжди в таких випадках молодь, яка переповнена любов’ю і до свого Києва і до всієї України приносить на вівтар саме дороге що в неї є – своє життя.”
Ці слова Митрополита Мефодія змушують нас згадати події під Крутами, на Майдані Незалежності, на сході України – коли студенство-молодь встало на захист своєї землі та своєї історії. Ці героїчні дії молоді є символом нашої національної самосвідомості і духовної сили. Митрополит називав їх “героями”, але це були не лише герої війни, але й герої духовності та віри. Що сьогодні сказав би Блаженніший владика Мефодій відспівуючи тисячі воїнів в церквах України, як Предстоятель УАПЦ?
В архівних записах збереглось відео 2014 р.Б., яке пронизує болем – адже владика Мефодій звертається до людей не мов сьогодні.
“З тих пір до нас дійшло одне свідчення, а можливо й легенда…”
Спогади про одну з матерів, яка впізнала свого мертвого сина серед решти воїнів, яка переодягнула свою дитину у чисту вишиванку і задрімала обнімаючи холодне тіло своєї кровиночки – вражають наші серця. Ця мати вірила у свого сина і в те, що він несе велику місію, свою історію та віру в свою землю, а значить несе перемогу!
“Прийде час, і про нинішніх героїв народ буде складати легенди.”
Слова Митрополита Мефодія виявилися пророчими. Ми не можемо забути про тих, хто віддає своє життя за Україну сьогодні. Історія нашої країни пише нові сторінки, а ці герої стають її відомими обличчями.
Митрополит Мефодій завжди нагадував нам в проповідях, що історія України та наші герої – це те, що робить нас сильними і що необхідно зберігати та пам’ятати завжди, пам’ятати про ціну нашої свободи та незалежності у тому числі і духовної.
Вже минуло вісім років, як Блаженніший Мефодій відійшов у вічність, а його слова залишаються актуальними, як ніколи. А тому ми повинні й надалі боротися за свою історію, свою незалежність і свої цінності. Тільки так ми зможемо стати гідними спадкоємцями тих, хто віддав своє життя за нашу свободу.
Митрополит Мефодій був мудрим духовним лідером, який об’єднував нас своїми словами та прикладом. Його духовна твердість і віра залишилися з нами, і ми повинні пам’ятати його пророчі слова та ревне служіння автокефальній церкві.
Для нас він завжди залишатиметься символом сили духу та незламної віри. І ми, слідуючи його прикладу, зможемо зберегти свою історію, віру і незалежність для майбутніх поколінь.
Слава Україні! Героям Слава!
