Зараз читаєте
Священномученик Порфирій: Світло в темряві переслідувань

Священномученик Порфирій: Світло в темряві переслідувань

Дізнайтеся про життєвий шлях та невгамовний дух священномученика Порфирія, який віддав своє серце служінню Церкві в тяжкі часи більшовицького переслідування, залишаючи світлу спадщину в історії Православ’я.

Життя і служіння єпископа, який захищав віру в епоху випробувань

Священномученик Порфирій, єпископ Сімферопольський, народився 26 лютого 1864 року в селі Токарівка Літинського повіту Подільської губернії. Після закінчення Подільської духовної семінарії у 1885 році, він служив благочинним і настоятелем собору в Ольгополі, проявляючи себе вірним пастирем.

В період більшовицького режиму він об’єднав прихильників Православ’я, захищаючи непорушність канонів Церкви. Після смерті дружини в 1927 році, він прийняв чернечий постриг і змінив ім’я на Порфирій, щоб присвятити себе повністю служінню Церкві.

Його діяльність викликала увагу влади, і в 1928 році відбулася архієрейська хіротонія. Єпископ Порфирій здобув повагу як смиренномудрий і працьовитий архієрей. Переведений на Кримську кафедру в 1931 році, він продовжував служити, залишаючись вірним і невгамовним в захисті віри.

11 вересня 1931 року, після арешту Архієпископа Кримського Арсенія, єпископа Порфирія перевели на Кримську кафедру, де він служив аж до наступного арешту. Його смирення і справжня віра залишили нестиримий слід в історії Церкви.

Православні стародавньої Тавриди прийняли з любов’ю нового Архіпастиря, і він, відповідаючи на любов батьківською увагою і турботою, молитвою і добрими справами об’єднував свою паству. За словом апостола Павла, Владика був усім для всіх. Боротьба з обновленцями принесла Владиці Порфирію багато моральних страждань і зовнішніх поневірянь, але через це він набув надзвичайної смиренності, лагідності та любові до всіх оточуючих. Він завжди перебував у духовно-піднесеному настрої і вирізнявся особливою проникливістю. У 1931-1932 роках єпископ Порфирій надає посильну допомогу Єпископу Клинському Гавриїлу (Красновському), який перебував у той час на засланні в Криму. Єпископ Гавриїл був хворий на туберкульоз і перебував у дуже скрутному матеріальному становищі. Владика Порфирій допомагав йому матеріально, влаштував його спочатку в Топловському монастирі, а потім у Бахчисараї і підтримував із ним зв’язок через священника Миколу Бичкова.

У 1933 році Єпископа Порфирія заарештували, але у в’язниці його протримали недовго, через два місяці його відпустили. Владика служив у Сімферопольському Преображенському соборі. На службу Єпископ Порфирій ходив завжди пішки. Служив Владика натхненно. За свідченням очевидців, з Єпископом Порфирієм було легко молитися, все стороннє відступало, його молитовний настрій і горіння духу передавалися тим, хто молився.

9 жовтня 1936 року Владику знову заарештували. З ним було заарештовано ще десять священників і ченців. На допитах він тримався просто і твердо. На провокаційні запитання слідчого відповідав безбоязно, не упускаючи архієрейської гідності. Протягом чотирьох місяців Владика нудився в сімферопольській в’язниці. 3 січня 1937 року Єпископа Порфирія було засуджено до п’яти років адміністративної висилки в Казахстан. Прибувши в місто Алма-Ату, де знаходився пересильний пункт НКВС, єпископ Порфирій написав листа митрополиту Сергію (Страгородському) про своє нове становище. У лютому 1937 року НКВС направило Владику Порфирія на станцію Уш-Тоб Каратальського району Талди-Курганської області. Там уже проживав засланий у 1935 році єпископ Катеринославський Макарій (Кармазін). Заслані Архіпастирі були раді зустрічі і в спілкуванні один з одним зміцнилася їхня однодумність і рішучість до кінця стояти за Істину і Церкву Христову. Єпископ Макарій запропонував Владиці Порфирію оселитися у нього в будинку.

Незабаром, 2 жовтня 1937 року, приїхала племінниця єпископа Порфирія Ганна Петрівна Міхо. Вона привезла з Криму листи і посилки від духовних чад Владики. Треба сказати, що кримські громади Сімферополя, Ялти і Керчі не залишали свого Архіпастиря без допомоги, і за будь-якої слушної нагоди відправляли посилки з усім необхідним. Це було єдине джерело існування для Владики. Єпископи жили дуже замкнуто, мало спілкуючись із зовнішнім світом, перебуваючи в постійній молитві і богомислії, таємно звершували Божественну літургію. 20 листопада 1937 року Єпископа Порфрія і Єпископа Макарія було заарештовано. Їх звинувачували в тому, що на станції Уш-Тобе вони ”проводили антирадянську пропаганду і дискредитували радянську владу, а також підтримували зв’язок із контрреволюційними елементами, систематично отримуючи від останніх матеріальну допомогу”. 1 грудня 1937 року Єпископ Порфирій (Гулевич), Єпископ Макарій (Кармазін), Раїса Ржевська постановою трійки УНКВС Алма-Атинської області були засуджені до смертної кари. Наступного дня, 2 грудня, єпископа Порфирія (Гулевича) і Раїсу Олександрівну Ржевську було розстріляно. Місце поховання невідоме. Висновком прокуратури Талди-Курганської області від 27 квітня 1989 року Єпископ Порфирій (Гулевич) був реабілітований.

Пам’ять священномученика Порфирія (Гулевича) молитовно вшановується Святою Церквою 2 грудня в день його упокоєння.

Молитва до Священномученика Порфирія Сімферопільського у час війни в України:

О, священномученику Парфомію Сімферопільський, що молитвою перед Престолом Вседержителя, благає як благодійник і заступник за нас, спільно з тобою святий отче, в годину тривоги війни звертаємось до Господа з молитвою про милість і захист України.

Молимось за наших братів і сестер, що перебувають на окупованих територіях сходу та Криму. Нехай Твоя благословенна молитва наповнить їх серця вірою, освітлює шляхи у невизначенності, і захищає на шляху до справедливої і остаточної перемоги над ворожими силами.

Дивитися також

Споглянь, священномученику Порфирію, на наших воїнів, що полягли в полях, лісах, серед руїн міст та сіл у боротьбі за свободу нашої землі. Нехай Твої святі молитви огорнуть їхні душі невмирущою славою, а Твої благословення утвердять їхні сім’ї та рід.

Благословенний заступнику священномученику Порфирію Сімферопольський, укріпи духовно братів і сестер наших-військовослужбовців, що вибрали добровільно подвиг служіння своєму народу, облачи їх невидимими обладунками – сили та волю дай до перемоги в ім’я правди і справедливості, не допусти похитнутися перед лицем смертельної небезпеки, не залиш їх в хвилину відчаю, прийди на поклик в мить останню.

О, священномученику Парфомію, молимо за тих, кого взяли в полон, не дозволяй їм розгубитися в темряві неволі. Нехай Твої молитви будуть світлом надії над ними, кожним, хто страждає у катівнях, і Твій захист нехай відвідає їх у скрутний час зневіри, відчаю та люті.

Молимося за тих, хто не опізнаний і не знайдений рідними, нехай Твоя святість по молитвам нашим, допоможе повернути їх тіла та рештки рідним додому.

О, священномученику Парфомію, будь нашим вічним заступником перед Богом, проливай на нас свою благословенну молитву і нехай воля Господа здійсниться в житті нашому. Амінь.

Джерело – Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

© 2015-2024 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Прокрутіть до початку