Зараз читаєте
Вербна неділя

Вербна неділя

Котики вербові! Ніжні та пухнасті… 
Личка доторкнулись… Ой, яке то щастя!
Гілкою вербиці вдарю я злегенька, 
Щоб були здорові всі мої рідненькі…

Бо не я б’ю,- кажуть,- а свята вербиця!
Скоро вже Великдень! Будем веселиться!
Зовсім недалечко червоне яєчко! 
Син Божий воскресне! А все лихо щезне!

За тиждень до Великодня відзначаємо Вербну неділю. У 2021 році вона припадає на 25 квітня. 

У цей день нарізаємо вербних гілочок і несемо їх до церкви святити. Коли освячені гілочки приносимо з церкви – шмагаємо ними усіх членів родини і худобу, щоб здоровими були. По селах цими гілочками виганють перший раз корів на випас, зберігають їх цілий рік від недуг і грому. Від вербної неділі починаємо готуватись до Великодня: варимо яйця, фарбуємо писанки, випікаємо обрядове печиво і паску.

Вже великий піст кінчається 
І Великдень наближається.
У Єрусалимі звичай шанувався: 
Коли Ісус у місто повертався, 
Листя пальми клали на дорогу 
І вклонитись кожен мав змогу.
Та на нашій Батьківщині 
Пальми не ростуть й понині – 
Замінили їх красунею одною – 
Стрункою вербою-сестрою.
Вербне гілля – як волосся.
З давнини це повелося:
Тому зветься вербною неділя, 
Бо вшановане вербове гілля.
З того часу в цю неділю 
Святять вербную лозину. 
Йдуть громадою до церкви 
Посвятити гілку верби.
Першими освячені гілочки 
Беруть кволі діточки.
Кому дістанеться найбільша – 
Буде дитина здоровіша.
Діти коло церкви збиралися, 
Лупцювати один одного бралися 
Тільки билися не кулаками,
А легенько – святими гілками.
Котрі рано в церкву йти не вставали,  
Тих гілками били й примовляли:    
“Не я б’ю – верба б’є,
За тидень – Великдень,
Недалечко червоне яєчко!”

Неділя за тиждень перед Великоднем називається «Вербною», «шутковою» або «квітною», а тиждень перед цією неділею — «вербним».

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження сходяться всі — старі й малі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу».

Коли кінчається відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти — одне поперед одного — стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька «котиків» — «щоб горло не боліло».

Колись господарі, повертаючися з церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або — якщо було близько — то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток»; а решту, що залишилася, несли до хати і ставили на покуті під святими образами.
Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи: 

«Не я б’ю — верба б’є
За тиждень Великдень,
Недалечко червоне яєчко!».

Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли; а, б’ючись, примовляли:

Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!

В Галичині примовляли так:

Дивитися також

Шутка б’є — не я б’ю,
Віднині за тиждень 
Буде в нас Великдень!

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. «Гріх ногами топтати свячену вербу», а тому навіть най дрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше на весні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою — «щоб нечисть не чіплялася до тварин». Більше того, викидають гілля свяченої верби на двір під час граду — «щоб град зупинився».

Відомо, що коли Спаситель їхав на ослі, то люди встеляли Йому дорогу пальмовим гіллям. З цього і пішов звичай святити гілля дерев у цю неділю. В південних країнах, де росте пальма, святять пальмове гілля.

У нас на Україні пальма не росте, а тому довелося нашим предкам вибирати якесь інше дерево. І цей вибір впав на вербу.

Пресслужба Парафії святих Жон-Мироносиць

Переглянути коментарі (0)

Залиште відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

© 2015-2021 Всі права захищені. Політика конфіденційності файлів та Cookie

Developed by Novik.fun

Прокрутіть до початку