14 вересня відзначається свято Воздвиження Чесного Животворчого Хреста Господнього. Святкування цього дня пов’язане з історичним подіями, коли свята рівноапостольна цариця Олена виявила Хрест Спасителя у 326 році. Стаття розповідає про цю історію та значення цього великого християнського свята.
Свято, яке нагадує про знайдення Хреста Спасителя та Його животворчу силу
14 вересня Православна Церква відзначає свято Воздвиження Чесного Животворчого Хреста Господнього. Воно встановлено на згадку про знайдення святою рівноапостольною царицею Оленою Чесного Хреста Господнього у 326 році.
Як розповідає Священне Передання, після припинення гонінь, Рівноапостольний цар Костянтин побажав збудувати храми Божі на священних для християн місцях у Палестині (тобто на місцях народження, страждань, Воскресіння Господа Ісуса Христа та ін.) і знайти хрест, на якому був розіп’ятий Спаситель. Виконати бажання царя з великою радістю взялася його мати, св. рівноапостольна цариця Олена.
Для цього у 326 році вона вирушила до Єрусалима. Багато зусиль доклала цариця, щоб знайти хрест Христів, бо недруги Христові сховали хрест, закопавши його в землю. Нарешті їй вказали на одного похилого юдея, на ім’я Юда, який знав, де знаходиться хрест Господній. Після довгих розпитувань і умовлянь він показав місце. Виявилося, що святий хрест був укинутий у рів і завалений сміттям і землею, а зверху був збудований язичницький храм. Цариця Олена наказала зруйнувати цю будівлю і знайти хрест.
Коли розкопали рів, то знайшли в ньому три хрести й дощечку, що лежала окремо від них, з написом: «Ісус Назорей, Цар Юдейський». Потрібно було дізнатися, який з трьох хрестів є Хрест Спасителя. Єрусалимський патріарх (єпископ) Макарій і цариця Олена твердо вірили і сподівалися, що Бог укаже на святий Хрест Спасителя.
За порадою єпископа стали підносити хрести один за одним до однієї недужої жінки. Від двох хрестів не вчинилося ніякого чуда, коли ж поклали третій хрест, то вона вмить зцілилася. Трапилося так, що в цей час несли померлого для поховання. Тоді стали покладати хрести один за одним і на померлого; і коли поклали третій хрест, померлий ожив. У такий спосіб розпізнали Хрест Господній, через який Господь творив чудеса і показав животворчу силу Свого Хреста.
Цариця Олена, патріарх Макарій і люди, що були навколо них, з пошаною, радісно і побожно вклонилися Хресту Христовому і цілували його. Християни, довідавшись про цю велику подію, зібралися величезним натовпом до місця, де було знайдено Хрест Господній, усім хотілося прикластися до святого животворчого Хреста. Але оскільки через велику кількість людей усім це зробити було неможливо, то люди просили принаймні показати його. Тоді патріарх Макарій став на підвищеному місці і, щоб усім було видно, кілька разів воздвигав (піднімав) його. Народ же, бачачи Хрест Спасителя, кланявся і вигукував: «Господи, помилуй!».
На згадку про це кожного року на свято Воздвиження на середину усіх храмів виноситься прикрашений квітами Хрест Господній, а у соборах де служить єпископ звершують особливий богослужбовий чин Воздвиження. Цього дня встановлено строгий піст у пам’ять про страждання і смерть Спасителя на хресті.
Для християн Хрест Господній – це не знаряддя вбивства, а знамено Перемоги, яким Господь визволив нас від рабства гріха та смерті, а також дарував нам вічне і блаженне життя. Тому ми і шануємо хрест, носимо його на собі, осіняємо себе хресним знаменням і тим самим долаємо будь-які підступи лукавого. Тож вшановуючи Святе Древо та згадуючи спасительний подвиг Сина Божого, вкотре помолимось до Господа, щоб силою чесного Хреста Він зберіг усіх нас і всю нашу Україну від усякого зла!
Хрест чесний, збережи душі праведних, до Бога звертаються, від всієї скверни, диявольського полону і пороку. Спаси і збережи розум від будь-якого зла. Не дозволь вірі моїй ослабнути. Підносяться молитви нехай почує Отець наш, та зійде його підтримка і хай допоможе Він нам в радості і в печалі. Амінь.
