У Міжнародний день вшанування пам’яті дітей-жертв війни українці схиляють голови в молитві і гніві.
Немає прощення тим, хто підіймає руку на дитину. Молитва України — глибока, як сльоза, і сильна, як грім
У кожному українському серці сьогодні, 4 червня — скорбота, молитва і пам’ять, що сильніші за смерть
У Міжнародний день безвинних дітей – жертв агресії, наш народ згадує найболючішу втрату — дітей, які загинули внаслідок варварської війни, розв’язаної Російською Федерацією. Ці маленькі ангели не мали жодної провини, окрім того, що народились в Україні — країні, яка обрала свободу, гідність і правду.
За сухими зведеннями стоять знищені дитячі життя, розбиті сім’ї, ненародовані мрії. Російський агресор, як новітній Ірод, цілеспрямовано вбиває — ракетами, мінометами, катуванням, викраденням. І хоча ми не знаємо точної кількості загиблих дітей, бо ворог цинічно приховує сліди своїх злочинів, кожна душа — у Господа на долоні. Жодна з них не буде забута, жоден злочин не лишиться без відплати.
Сьогодні ми схиляємо голови перед їхньою святою пам’яттю. Ми молимось за вічний спокій кожної дитини, яку війна вирвала з обіймів матері. Ми з болем згадуємо і водночас обіцяємо: їхній невинний подвиг не буде марним. Бо саме в молитві за беззахисних народжується нова сила — сила любові до правди, до Батьківщини, до життя.
Нехай кожна сльоза матері, кожен крик батька, кожна недоспана ніч тих, хто втратив найдорожче, стане частиною вогню, який спалить усю нечисть — духовну і фізичну. А кожна дитина, яка нині з нами, буде захищена молитвою, любов’ю, вірою і перемогою.
Бо світло не зникає — навіть у тіні смерті.
