Проникливі слова Наталії Шевчук відкрили глибину людяності та віри відомого митця.
Його добро, скромність і щира любов до людей залишаться частиною нашої національної пам’яті
Україна прощається з талановитим співаком, композитором і щирою людиною Степаном Гігою, який відійшов у вічність на 66-му році життя. Його творчість супроводжувала кілька поколінь українців, а його особистість — тиха, світла, глибока — залишила незгладимий слід у серцях усіх, хто мав щастя знати його особисто або через музику.
Слова прощання й співчуття, які прозвучали від Наталії Шевчук, Голови Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, стали одним із найщиріших вшанувань пам’яті митця. У своєму зверненні вона наголосила на головному: Степан Гіга був людиною великого серця, людиною, для якої віра, любов і доброта були не декларацією, а природним способом життя.
«Він умів любити Бога тихо. Умів глибоко шанувати Церкву без показу. Умів бути щирою і простою Людиною — у кожному слові, у кожному погляді, у кожній ноті», — зазначила Наталія Шевчук, підкресливши духовну чистоту й внутрішню шляхетність артиста.
Для близьких, друзів і колег Степан Гіга залишався не лише знаним виконавцем, а насамперед людиною, яка вміла дарувати іншим тепло. Його доброта, уважність до людей, скромність і відчуття справжності були тим, що робило його особливим — далеко за межами сцени.
Сьогодні Церква й українська спільнота молитовно згадують Степана Петровича, просячи у Господа світла для його душі та потіхи для родини — дружини Галини, дітей Квітослави та Степана-молодшого, а також онука Даніеля.
«Такі люди не зникають — вони просто переходять у тишу, де немає болю», — сказала Наталія Шевчук. І ці слова стали емоційним підсумком життя, сповненого світла, щирості та служіння людям своєю музикою й добрим серцем.
Світла та вічна пам’ять Степану Гізі. Його пісні й людяність залишаться з нами назавжди.
