Святий мученик Калинник ще з дитинства був вихований в християнській вірі та благочесті. Він вирізнявся з-поміж інших неймовірною добротою та милосердям. В юному віці він вирішив присвятити себе Господу, тож мандрував світом проповідуючи християнство.
Одного разу в Галатії він проповідував серед ревних язичників, вмовляв їх відмовитись від шанування ідолів, але про нього негайно повідомили правителю Сакерду.
Святого мученика привели до правителя, де він сповідав себе християнином і відмовився приносити жертву ідолам. Калинник звернувся до правителя з розповіддю про Господа та Його творіння, на це розлючений Сакерд наказав воїнам катувати святого Калинника.
Після побиття батогами Калинник спрямував погляд до Господа, дякуючи Йому за можливість постраждати заради любові до Нього. Потім, коли його стали рвати залізними гаками, він сміявся над катом, нездатним впоратися з наказом правителя. Тоді Сакерд наказав закувати його в залізні сандалі, з цвяхами та гострими лезами, і гнати коней до міста Гангри в Пафлагонії, а там спалити.
Проте, зміцнюваний Божою благодаттю, святий мученик легко пробіг по сильній спеці всю довгу дорогу, ледь не обганяючи своїх стражників. Коли вони майже дісталися до місця, воїни, змучені спрагою і не маючи сил продовжувати шлях, впали до ніг святого, благаючи про допомогу.
Святий мученик Калинник помолився, і в скелі з’явилось джерело з чистою водою, пізніше його стали називати джерелом мученика Калинника.
Після прибуття вдячні воїни стали сумніватися, не наважуючись виконати наказ правителя. Тоді святий Калинник, в нетерпінні з’єднатися з Господом, сам умовив їх розвести багаття. Коли багаття розгорілося, мученик Калинник, який продовжував славити Бога, сам зайшов у полум’я. Його тіло, яке залишилось неушкодженим у полум’ї, християни поховали з великими почестями.