Свято Василія Великого

14 січня християни молитовно вшановують пам’ять святого Василія Великого, який здавна користується особливим шануванням в українського народу і вважається покровителем землеробства. Частка мощів святителя Василія і сьогодні перебуває у Почаївській Лаврі. Людям відомо безліч випадків чудесних зцілень, здійснених святим Василем Великим. З переказів всі знають, що сила молитов святого була настільки велика, що він міг просити у Господа прощення грішнику, що зрікся Христа, змусивши його щиро покаятися.

Святий Василій – ревний творець живого слова-бесіди. Проповідь у його часи була дуже важливим, могутнім і майже єдиним чинником у навчанні святої віри. Святий Василій – це проповідник і бесідник з Божої ласки, його слово палке, вогненне, поривисте.

За своє коротке життя святитель Василій Великий залишив велику богословську спадщину: дев’ять бесід на Шестиднев, 16 бесід на псалми, п’ять книг на захист православного вчення про Святу Трійцю, 24 бесіди на різні богословські теми, сім аскетичних трактатів, чернечі правила, подвижницький статут, дві книги про Хрещення, книгу про Святого Духа, кілька проповідей та 366 листів різним особам.

За свої заслуги перед Церквою святитель Василій названий Великим і прославляється, як “слава і окраса Церкви”, “світило і око всесвіту”, “вчитель догматів”, “палата вченості”. Святитель Василій Великий є небесним покровителем просвітителя – святого рівноапостольного великого князя Володимира, названого в Хрещенні Василієм. Святий князь Володимир глибоко шанував свого Небесного Покровителя і на Його честь побудував багато храмів.

Нехай Святий Василь принесе частинку святості, добра і милосердя до Вашої оселі і Вашого життя!

За матеріалами Андрія Нестера

Меланії Римлянки, або Щедрий вечір

Ой, на річці, на Йордані,
Добрий вечір на Мелані.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на сей вечір!..

13 січня — день пам’яті преподобної Меланії Римлянки або, як кажуть у народі, Щедрий вечір або Меланки. Цього дня готують святкову вечерю, яку величають Щедрою, тому що страви цього вечора є дуже багатими.

Свята Меланія була однією з перших римлянок, які пустили до свого серця Ісуса Христа. Вона народилася і виросла в люблячій християнській родині. Батьки були заможними і знатними римлянами, тому мали великі надії на шлюб єдиної доньки. У 397 році Меланію проти своєї волі видали заміж за знатного юнака Пініана.

Меланія просила чоловіка жити у непорочності, але він палко хотів мати дітей. Незабаром Меланія народила доньку, яку вирішила посвятити Господу. Пізніше свята знову завагітніла та народила хлопчика, який після хрещення відійшов до Господа. Бачачи страждання дружини, блаженний Пініан просив Бога зберегти їй життя і дав обітницю жити у непорочності. Незадовго померла і їх перша дочка.

Меланія та Пініан зібрали увесь свій спадок та вирішили почати нове життя залишивши Рим назавжди. Вони почали відвідувати хворих, приймати подорожніх, щедро допомагати бідним, допомагали старцям і монастирям, купуючи для них землі в Месопотамії, Сирії, Єгипті, Палестині. На їх кошти було збудовано багато храмів і лікарень. Свята Меланія переписувала священні книги і роздавала їх бідним.

У той же час свята Меланія сама зшила власяницю і носила її, не знімаючи. Після подорожі в Єрусалим та Єгипет, де свята відвідала багатьох отців-пустельників, вирішила поселитись на горі Єлеонській у самотній келії, лише зрідка зустрічаючись із святим Пініаном. З плином часу біля келії виник монастир, де зібралось біля 90 дівиць. В обителі її стараннями була збудована капличка, де поховали мощі святих: пророка Божого Захарії, святого Першомученика Стефана і Сорока святих, що прийняли муку в Севастії.

За Божим благословенням свята Меланія збудувала на горі Вознесіння Христового чоловічий монастир. Меланія приймала усіх, хто звертався до неї. Багато чудес сталось за молитвами блаженної. Повернувшись у монастир, свята почула наближення смерті, і сказала про це сестрам. І в 439 році свята Меланія спокійно віддала свою душу Господу.

Зустріч з Головою Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталією Шевчук

Під час Різдвяних свят Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталія Шевчук відвідала Парафію Святих Жон-Мироносиць Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви та провела зустріч з духівником Фонду, кліриком УАПЦ о. Романом Будзинським.

Під час зустрічі обговорювали питання планування подальшої діяльності Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, проведення спільних проектів та заходів.

На згадку про зустріч Наталія Шевчук та Роман Будзинський обмінялись різдвяними подарунками.

На завершення Голова Фонду Наталія Шевчук подякувала духівнику за підтримку та допомогу в увіковіченні пам’яті про Митрополита Київського і всієї України МЕФОДІЯ, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви і висловила сподівання на подальшу плідну співпрацю.

Вся наша родина, славна Україна, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

7 січня 2017 року Божого в Церкві Святих Жон-Мироносиць Тернопільської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви відбулось урочисте богослужіння, присвячене великому православному святу – Різдву Христовому. Різдвяну службу очолював митрофорний протоієрей, настоятель церкви Святих Жон-Мироносиць Роман Будзинський у співслужнні з ієреєм Миколою Данильчаком, іподияконом Михайлом Струком та іподияконом Андрієм Палцаном. 

dsc_1058

Під час урочистого богослужіння поминались імена та слова Різдвяних послань православних ієрархів – Всесвятійшого Варфоломія, архієпископа Константинополя – Нового Риму, Вселенського Патріарха, Блаженнійшого Макарія, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви, та правлячого архієрея Тернопільської єпархії УАПЦ єпископа Віктора (Бедя).

За богослужінням були піднесені молитви за мир в Україні, за здоров’я воїнів, за зцілення поранених, а також за упокій душ всіх невинно убієнних синів України. По завершенні богослужіння відбувся Чин славлення – священнослужителі і вірні проспівали тропар, кондак і величання свята різдва Христового, а також співали колядки.

dsc_0850

Настоятель церкви Святих Жон-Мироносиць о. Роман Будзинський звернувся до вірян зі словом проповіді: 

«Через наше свідоцтво любові Христової ми можемо явити світові справжні, а не суєтні цінності: взаємодопомогу замість егоїзму, милосердя замість жорстокості, правду замість брехні, відкритість, терпіння і висоту істинної віри замість взаємної ненависті і самовдоволеного фанатизму. Нехай же Народжений Богомладенець Христос осіняє нас Своєю вседіючою благодаттю для здійснення справ благочестя…».

dsc_0823Прес-служба сайту

Переглянути більше фото

 

Заупокійна молитва на могилі блаженноспочилого Митрополита Мефодія

7 січня 2017 року Божого митрофорний протоієрей Роман Будзинський, клірик Української Автокефальної Православної Церкви та душерозпорядник Блаженнішого Митрополита Мефодія, очолив заупокійну панахиду на території Церкви Різдва Христового, де спочиває Блаженніший Мефодій, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви.dsc_1195

Під час заупокійної молитви  митрофорному протоієрею Роману Будзинському спів служили ієрей Микола Данильчак, іподиякон Михайло Струк та іподиякон Андрій Палцан. Разом з духовенством УАПЦ помолитися за упокій душі Блаженнішого Митрополита Мефодія долучилися Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталія Шевчук та віруючі УАПЦ.

dsc_1219У цей день були згадані слова Різдвяного послання Блаженнішого Митрополита Мефодія у 2015 році Божому, з якими він звертався до пастви за кілька місяців до упокоєння:

«… Христос нині знову народжується в тісній темній печері, зневажений усіма. Чим ми його порадуємо? Що принесемо в дар? Криваві події, які відбуваються на нашій землі, не дозволяють нам, подібно до волхвів, піднести Йому багаті дари? Народжений в бідності і не потребує їх. Він чекає від нас іншого дару – нашого серця. «Дай Мені, сину Мій, своє серце, – говорить Господь, – тому, що серце це джерело життя». Він хоче бути в нашому серці, щоб дарувати нам повноту життя. Воно не може бути щасливим без Бога.

Нині час сприятливий, щоб подарувати Христу своє серце, яке Він ніколи не привласнює, а наповнює ще більшою любов’ю і повертає до людей, жадаючи від нас виконання Його святої заповіді про любов до людей. Щоб позбавити людей від безумства, припинити між ними ненависть, щоб вони не спостерігали один за одним через приціл автоматів. Щоб згадали, що кожне вбивство породжує нове вбивство, що неможливо ненависть перемогти ненавистю…».

dsc_1213

Прес-служба сайту

Собор Пресвятої Богородиці

У другий день Христового Різдва, за Юліанським календарем, — 8 січня — християни відзначають Собор Пресвятої Богородиці, славлячи гідність богоматеринства. Немає точної інформації про те, в якому столітті празник Собору Пресвятої Богородиці ввійшов у загальну практику Церкви. Деякі святі отці IV ст., як святий Амвросій, святий Августин, святий Епіфаній Кипрський і святий Йоан Золотоустий з нагоди празника Христового Різдва у своїх проповідях прославляють Пресвяту Богородицю. Можливо, що якийсь час празник Собору і пам’ять святого першомученика Степана святкували в один день, бо щойно в VII ст. вшанування пам’яті святого Степана перенесли на третій день Різдвяних свят.

Натяк на святкування Собору Пресвятої Богородиці наступного дня після Христового Різдва знаходимо в 79 правилі Шостого Вселенського Собору, що відбувся в Константинополі 691 року. У той час подекуди був звичай, що другого дня після Різдва вірні обмінювалися печивом, нібито на честь болю Пречистої Діви Марії при народженні Ісуса Христа. Собор таку практику засуджує і забороняє. “Божественне з Діви народження, — каже Собор, — що було безсіменним, ми визнаємо за безболісне, і це проповідуємо всім вірним. Цим способом хочемо направити тих, що через незнання роблять щось невідповідне. Тому що деякі після святого Різдва Христа Бога нашого печуть печиво і дарують його один одному на честь мук при пологах Всенепорочної Діви Матері. Ми вважаємо, що вірні не повинні робити чогось такого. Бо не приносить честі Діві, коли її невимовне родження означують і представляють наче звичайне і властиве для нас родження, тому що вона понад усяке розуміння і вислів тілом породила невмістиме Слово. Отже, якщо це робитиме духовна особа, то її позбавлять сану, а мирянина відлучать”.

Для Східної Церкви загалом традиційним є святкування після великого празника пам’яті тих осіб, які виконували головну роль в подіях празника. «У Христовому Різдві на першому місці коло Христа бачимо Пресвяту Богородицю. Тож уже в перших віках вірні разом збиралися наступного дня після Христового Різдва, щоб подякувати Пречистій Діві Марії за те, що дала нам Спасителя та віддати їй почесть як Божій Матері. Від того зібрання вірних і сам празник називають зібранням, Собором», — зазначає у книзі «Пізнай свій обряд» о. Юліан Катрій.

Загалом, час від празника Христового Різдва до Богоявлення, в якому відзначають Собор Пресвятої Богородиці, триває 12 днів, тому й має назву дванадцятиднев’я, по-грецьки «додекамерон». Як колись празник Пасхи святкували цілий тиждень — аж до Томиної неділі, таксхоже  і празник Христового Різдва тривав 12 днів — аж до празника Богоявлення.

Святкування дванадцятиднев’я підтверджує Устав святого Сави Освяченого († 530), де сказано, що в той час “нема ані посту, ані коліноприклонень у церкві чи в келіях”. Кодекс імператора Юстиніяна, виданий 535 року, поручає зберігати дванадцятиднев’я. Історик Георгій Кедрин (XII ст. ) розповідає про імператора Юстиніяна, який проводив ці 12 празничних днів особливо побожно й роздавав щедру милостиню. Другий Синод у Турі, Франція, що відбувся 567 року, називає празничними всі дні від Різдва до Богоявлення. З колишнього дванадцятиднев’я в залишилися два святкові дні, окрім самого Різдва та Богоявлення: Собор Пресвятої Богородиці і святого першомученика Степана.

Церква під час святкування Собору Пресвятої Богородиці у богослужіннях закликає вірних до прослави Богоматері: “Прийдіть, і звеличаймо Матір Спасителя, яка і по Різдві залишилася Дівою. Радуйся, живий городе Царя й Бога, в якім Христос бувши, доконав спасення. З Гавриїлом вихваляймо і з пастухами прославляймо, кажучи: Богородице, моли з тебе воплоченого за наше спасення” (Утреня празника).

За матеріалами РІСУ

 

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО МАКАРІЯ, МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ, ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Давид говорить про Нього:

«Бачив я Господа переді мною завжди,

бо Він є по моїй правиці, щоб я не захитався» (Пс. 16,8).

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

Коли настала повнота часу, Бог явився світові в тілі, щоб відкрити предвічне життя Святої Тройці, спасти людство від гріха і смерті,  торкнувшись Любов’ю людських сердець. Адамове гріхопадіння відкинуло людину від Бога, сотворіння відступило від свого Творця. Через згубний заборонений плід, який Адам, за порадою своєї жінки, необдумано скуштував, він перестав бачити Бога. Людська слабкість стала причиною того, що Бог назавжди закрився перед людиною, неначе за непроглядними хмарами, а Адам опинився на неозорих просторах землі. Однак перша людина не перестала споглядати у потьмарене над нею небо, вірила і надіялась на блаженство, на відновлення колишнього богоспілкування, і передала цю тугу за Богом своїм нащадкам. Скільки ж віри треба було мати, щоб не піддатися сумнівам щодо милосердя й любові Творця до Свого творіння! Віру, перед якою тьмяніють усі інші заслуги, Господь «праотців оправдав». «Які величні успіхи віри!», – співає Свята Церква в неділю Святих Отців. Результатом цієї віри стала спасенна роса Божественної любові, яка щедро вилилася на землю: «Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, … щоб світ спасся через Нього» (Ін. 3, 16-17). Таким чином, дорогою тривалого виховання промисел Божий вів за руку віруючу людину до спасенної Вифлеємської події, якою закінчувалися її тривожні тисячолітні блукання.

Ось такі головні біблійні спогади. Вони оживають у душі християнина тоді, коли він бачить Вифлеєм та його околиці. Дорогі й спасенні ці спогади для віруючих. Але й вони тьмяніють перед найвеличнішою євангельською подією, яка осяяла світ новим світлом, створивши Вифлеєму вічну велич і славу. Саме від цієї події весь світ наповнився «джерелом води, що тече у вічне життя» (Ін. 4,14). Древній Вифлеєм – «дім хліба» – подав таємничу і всенасичуючу поживу, якої ніхто ніколи не знав (Ін. 4, 32). Якщо християнин своїми думками й серцем звертається до тієї далекої в часі, але такої близької та дорогої його серцю минувшини, то його мимоволі вражає та простота, у якій знайшли собі місце Божественні велич та милосердя. Ця простота була закрита перед світом Ангелів і людей. І тільки в певний час стало зрозуміло, що наближається велична подія: надзвичайні обставини народження Пресвятої Богородиці, Її введення в храм, народження Іоана Хрестителя та багато іншого. Усе це свідчило, що незабаром настане щось досі дивне й небачене.

Першою дізналася про те, що скоро «засяє зоря від Якова» (Числ. 24,17), з’явиться довгоочікуваний, «прийде Примиритель» (Бут. 49,10), Пресвята Діва – майбутня Мати Спасителя, бо про це Їй благовістив Архангел Гавриїл (Лк. 1, 28-35). Згодом Ангел відкрив тайну втілення і праведному Йосифові (Мф. 1, 10-21). Це Благовіщення, яке було прийняте з безмежною відданістю й покорою волі Божій, сталося в домі Йосифа-обручника в місті Назареті, де жила Пресвята Діва.

Живучи в побожному чеканні, коли справдяться незвичайні провіщення ангельські, старенький Йосиф і Діва Марія йшли визначеною для них від Бога дорогою. Вони знали з пророкувань, що Спаситель світу має народитися в місті Вифлеємі на протилежному від міста Назарета кінці Палестини. Виконуючи наказ кесаря, вони вирушили у далеку дорогу. І ось «прийшов час родити» Пресвятій Діві. «І породила Сина Свого Первенця, і сповила Його, і поклала Його в ясла…» (Лк 2, 6-7). Нам, християнам, подана справжня картина Різдва Спасителя: печера з яслами, у них – Божественна Дитина, Яка сповита Богоматір’ю, біля ясел і Пресвятої Діви – старець Йосиф, волхви, пастухи й Ангели, які поклонилися Новонародженому і принесли свої дари.

Свята Церква так оспівує Вифлеємську подію: «Що принести Тобі, Христе, за те, що Ти з’явився на землі як людина для нас?  Ті, що були Тобою створені, складають тобі подяку: Ангели – пісню, земля – печеру, степ – ясла, а ми – Матір Діву. Предвічний Боже, помилуй нас» (стихира вечірньої на Різдво Христове).

Дорога паство! Кожен, перебуваючи в Божих храмах під час Різдвяного Богослужіння, повинен задуматись над тим, як же і нам звернутися до народженого Спасителя і які нам, українцям, принести Йому молитви та подарунки. Я певен, що кожен хоче, щоб якнайшвидше закінчилася війна на нашій рідній Батьківщині, щоб не гинули наші рідні діти, чоловіки, батьки, щоб наша Україна стала економічно розвиненою державою, державою без корупції, щоб вона стала на правдиву дорогу, щоб правда проголошувалася не тільки устами політиків, можновладців та священнослужителів різного рівня й сану відповідно, але й відображалась у вчинках нашого земного життя.

Молюся і закликаю до щирої молитви Вас за тих, хто віддав своє життя за цілісність України, а також за тих, хто сьогодні її захищає й захищатиме її в майбутньому. Пам’ятаймо слова Христові: «Просіть – і буде вам дано, шукайте – і знайдете, стукайте – і відчинять вам, бо кожен, хто просить, одержує, хто шукає – знаходить, а тому, хто стукає, відчинять» (Мф. 7, 7-8).

Прославляймо нашого Спасителя так, як прославляли Його Ангели: «Слава на небі Богові, і на землі мир, між людьми благовоління» (Лк. 2, 14). До цього ангельського хору нехай приєднаються наші віруючі серця та сповідуючі уста.

У свято Різдва Христового ми підносимося до ангельського служіння, стаємо вищими від самих себе, відкладаючи житейські турботи, а наші Різдвяні піснеспіви є продовженням тієї вдячної хвали Богові, яку почали у хвилину народження Спасителя світу на землі ангельські хори у Вифлеємі.

Ваші Високопреосвященства, Преосвященства, всечесні отці, Ваші родини та всі вірні УАПЦ! У ці Різдвяні дні духовної радості й церковного торжества сердечно вітаю всіх Вас із великим святом Різдва Христового й початком Нового 2017 року! Нехай у цьому році Господь подасть усім Вам міцне здоров’я, духовну радість, любов і всілякий добробут! Нехай мир і Боже благословення перебувають із Вами, Вашими родинами, з кожною людиною, яка чинить добро, і з нашою славною, квітучою Україною!

Радісних і щасливих свят!

РІЗДВО ХРИСТОВЕ 2017 РОКУ БОЖОГО

м. КИЇВ

Блаженніший МАКАРІЙ,

Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель УАПЦ

РІЗДВЯНЕ ПРИВІТАННЯ!

У ці святкові дні ми знову подумки споглядаємо невимовну тайну Боговтілення. Бог із любові до нас зглянувся на Cвоє творіння, пославши у світ Свого Єдинородного Сина, який через втілення преображає кожного і все навколо, підносячи від земного до небесного.

В цей час вітаємо всіх з величним святом – Різдвом Христовим.

Нехай Богомладенець Ісус, що народився у Вифлиємі, оновить наші душевні і тілесні сили, дарує Свою Божественну допомогу.

Нехай же Різдво Христове надихає усіх Вас, дорогі браття і сестри, на подвиг, на терпіння, на любов, на добро. І тоді будемо йти у земному житті сміливо, нічого не боячись. Бо Бог з нами, тому ми співаємо «З нами Бог, розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог»!

У ці святкові дні сердечно вітаю усіх воїнів,волонтерів та добровольців, які захищають наш народ від агресора на східних теренах нашої України. Молитовно зичу нашим захисникам міцності духу, терпіння й утіхи від Бога. Вітаю зі святом усіх  представників  державної влади. Молитовно зичу, щоб лише любов до Бога і до українського народу керувала вашими вчинками. Від усієї душі вітаю всіх вірних парафії Жон-Мироносиць, жертводавців, доброчинців святого храму. Хай втілений Син Божий зміцнює і надалі нашу віру у перемогу добра над злом, укріпляє надію у краще майбутнє.

Ще раз поздоровляю усіх Вас з празником Різдва Христового! Бажаю всім здоров’я, щастя, спасіння і успіхів у Ваших добрих справах і починаннях! Нехай Бог благословить усіх нас!

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

Слово на свято Різдва Христового!

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

Слава во Вишніх Богу, і на землі мир, між людьми благовоління!

Тихим і непомітним на перший погляд  стало пришестя в світ Спасителя. Коли на вершині свого царювання Цезар Август римський імператор, підкоривши єдиній владі майже всі народи відомого світу, вирішив провести великий перепис своїх підвладних, він невільно став слухняним знаряддям втілення Божого задуму. Таким чином здійснилось пророцтво, за яким Месія мав народитися у коліні Юдиному, у Вифлиємі, місті царя Давида. Бо Йосип, який мешкав із Марією у Назареті Галилейському, мусив вирушити у дорогу, аби записатися у батьківській землі, Фифлеємі, незважаючи на вагітність Тої, Яку всі вважають його дружиною.

Коли вони дісталися до місця призначення, то побачили силу-силенну прибульців, які так само, як вони, посходились звідусіль на перепис. Не знайшовши собі місця у гостиниці, Йосип та Марія змушені були зупинитися на ночівлю за містом, у печері, яка слугувала стайнею для худоби. Марія відчула, що Їй настав час народжувати. Йосип, як міг, влаштував Їй місце на соломі, поруч із віслюком та волом, які там стояли, і хутко пішов шукати повитуху. Дорогою Він помітив, що вся природа раптом зупинилася, наче у заціпленні: птахи зависли у польоті, люди і звірі застигли у своєму русі, навіть вода спинила свій плин. Той нескінчений рух, що тягне усе сотворене від народження до смерті, підкорюючи усе марноті, враз зупинився, бо тієї миті всередину часу увійшов Вічний; Бог, Який був до всіх віків, став Немовлям; нова ера історії розпочалася і відкрився новий вимір часу. Після цієї миттєвої зупинки часу, усе повернулося у звичайне русло.

Йосип знайшов повитуху, і привів її до печери, де була породілля. Проте увійти в середину воно не змогли, бо печеру вкрила хмара, забороняючи їм наближатися, як це було на горі Синай, коли Бог з’явився там Мойсеєві. Жінка впала на землю, волаючи: « Звеличалася душа моя у день цей, адже очі мої бачили чудо; Спаситель народився Ізраєлеві!» Тим часом хмара здійнялася, поступившись осяйному світлу, яке поступово зменшуючись,     врешті-решт дало їм змогу ввійти, аби у трепеті побачити Пресвяту Діву. Вона сиділа окрай ясел, куди перед цим поклала Немовля, власноруч повивши Його. Навчений ангелом, що Діва зачала Спасителя дією Святого Духа, Йосип захоплено дивився на маленьке Дитятко, Яке лежало на соломі. Він благоговійно вклонився йому як Месії, прихід Якого очікували й передвіщали його отці з роду в рід.

Що може бути біль дивовижним, ніж це видовище, і як можна передати його словами? Всемогутній Бог і Творець світу Сам увійшов у світ смиренним і тендітним створінням, маленьким хлопчиком, чужинцем і безпритульним, при цьому не переставши бути безкінечним Богом. Той Хто живить усіляке створіння Своїм провидінням, покладений у ясла нерозумних тварин, що символізують два народи: юдеїв та язичників, аби позбавити людей від безумства та примирити розділених ненавистю, пропонуючи усім, як поживу правдивий ХЛІБ ЖИВИЙ.

Тим  часом поблизу проходила місцева жінка нам ім’я Саломія. Коли повитуха розповіла їй про ці події, вона не поставилася до цього з належною вірою. Неможливо, гадала вона, щоб діва народила і більше того, залишалася дівою після пологів. У своїй невірі вона наблизилась й дерзновенно обстежила нетлінне тіло Пречистої. Але її рука відразу була паралізована, і вона скрикнула:« Горе моєму нечестю і моїй невірі! Я випробовувала Бога живого! І ось рука моя, наче від вогню, висохла і віднялася!» Впавши навколішки, вона зі сльозами благала Господа змилуватися над нею. Після явлення ангела, жінка, охоплена жахом, взяла на руки Богонемовля і промовила зі щирою вірою:« Я вклоняюся Тобі, бо великий Цар народився Ізраєлеві!».  Вона відразу була зцілена, але ангел наказав їй тримати в таємниці усі ці чудеса аж до явлення Господа народу.

Неподалік печери, де відбулося це дивовижне чудо, на краю Юдейської пустелі, пастухи, прості й бідні люди, випасали на полі, і нічної пори вартували отару свою. Раптом їм з’явився ангел, і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Але небесний посланець їх заспокоїв, проголосивши, що крихітне Немовля, Якого вони побачать у яслах,- це Месія, Пастир добрий, Який прийшов зібрати своє розсіяне стадо, що Господь слави зійшов на землю, аби вийти на пошук Своєї заблуканої вівці.

Коли ангели зникли, пастухи одразу вирушили в дорогу, аби від щирого серця принести свої скромні дари Господу, Який спочив у стайні. Потому вони повернулися, оповідаючи шляхом чудеса, свідками яких вони стали.

Тим часом троє волхвів із далекого Сходу прийшли в Єрусалим зі своїм розкішним караваном, і зірка зникла з їхніх очей. Вони почали розпитувати всіх, де можуть побачити новонародженого Царя і вклонитися йому. Припускаючи, що юдеї хотіли б побачити свого Царя, Який прийшов з гори, вони попрямували до палацу Ірода,царя Юдейського. Вони не знали, що то була людина жорстока й розпусна, ладна знищити будь-кого, хто ставав на її шлях. Розпитавши волхвів про мету їхнього прибуття, Ірод одразу зібрав книжників та знавців закону, аби дізнатися, що то за цар, прихід якого передвіщали пророки. Мудреці запевнили, що Месія дійсно має прийти з Віфлиєма, батьківщини царя Давида.

Коли волхви вийшли з Єрусалима, зірка з’явилася знов, і привела їх до печери. Сповнені радості та священного трепету, ці шляхетні й багаті іноземці увійшли до вбогої печери, наче до палацу найвеличнішого з владик. Вони привітали Його, доземно вклонившись перед Дитям, яке спочивало у яслах, наче на престолі, й відкривши скарби своїх сердець, подарували Йому рідкісні й коштовні дарунки: золото, аби вшанувати Його як Царя, ладан, що личить Богові, та смирну, вживану для бальзамування померлих, як Безсмертному, що прийшов прийняти смерть задля нашого спасіння. Потому, сповіщенні уві сні про підступний задум Ірода, вони повернулися додому іншим шляхом, навчаючи нас, тим що, хто прийшов до Христа, не належить повертатися на шлях нечестивих.

Той кого не вміщає цілий всесвіт, Хто безстрасно спочиває на небесному Престолі, та Кого безперестанно оспівує незліченний хор ангельських сил, народжується нині у тісній і темній печері, зневажуваний усіма. Будучи образом Божим, Він упокорився, умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, стати подібним до людини, аби своїм смиренням піднести тих, що впали. Він зубожів заради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом. Недоторканний дозволив повити Себе пелюшками, щоб звільнити нас від наших гріхів і вкрити небесною славою тих, хто були одягнені у сором. Єдинородний Син Божий, Який одвічно перебуває на лоні Отця, зробився сином людським і сином Діви, не перестаючи бути Богом, щоб стати первородним поміж багатьма братами, закликаючи людей до гідності названих дітей Божих.

Скрізь і завжди єдиний Христос став Чоловіком. Улюблені, ми що покликані бути свідками Христовими перед світом. Має велику та важливу місію у просвітленні світлом вчення Христового, бо лише тільки це світло може вивести світ з безодні брехні, злоби і страждання.

Через наше свідоцтво любові Христової ми можемо явити світові справжні, а не суєтні цінності: взаємодопомогу замість егоїзму, милосердя замість жорстокості, правду замість брехні, відкритість, терпіння і висоту істинної віри замість взаємної ненависті і самовдоволеного фанатизму.

Нехай же Народжений Богомладенець Христос осіняє нас Своєю вседіючою благодаттю для здійснення справ благочестя, нехай та Божественна любов, яка сповна засяяла у Вифлеємі Юдейському, наповнює наші душі цією найбільшою Хистиянською чеснотою, щоб, керовані, як волхви зорею Благодаті Божої, прийшли до бажаної для кожного християнина пристані – Царства Небесного, і щоб, подібно до пастухів, поклонились Різдву Христовому разом з Ангелами прославляючи явлення Сина Божого.

митр. прот. Роман Будзинський

Різдвяний вертеп

Морозний день напередодні Різдва… Радісний настрій та передчуття благодаті витають в повітрі, на вулицях і в крамницях багато щасливих людей. Але ще з давніх-давен в Україні існує неповторна традиція в колі сім’ї та близьких готувати Різдвяний вертеп. Це невелике театральне дійство в якому показують подію чудесного народження Ісуса Христа.

Завдяки спільному проекту Парафії Святих Жон-Мироносиць Тернопільської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви та Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія «Долонька Милосердя» дітки недільної школи змогли долучитись до стародавньої української традиції.

20170103_161013В Церкві Святих Жон-Мироносиць куратор проекту Валентина Будзинська відкрила для дітей історію світлої події Різдва та традиції його святкування впродовж віків на теренах України. Діти мали змогу самостійно відтворити святкове дійство у Різдвяному вертепі.

20170103_161147