Тернопільщина молитовно згадує свого земляка – Митрополита МЕФОДІЯ

Панахида по Митрополиту Київському і Всієї України МЕФОДІЮ (Кудрякову) Предстоятелю Української Автокефальної Православної Церкви (2000-2015), була здійснена сьогодні на території  Кафедрального Собору Різдва Христового м.Тернополя.

Очолив панахиду Високопреосвященнійший Архієпископ Тихон (Петранюк) керуючий Тернопільською Єпархією Православної Церкви України, до молитовного вшанування долучились духовенство, чернецтво, віряни – земляки спочилого Предстоятеля.

На четверту річницю з дня упокоєння Владики МЕФОДІЯ з Києва прибула Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія – Шевчук Наталія Михайлівна, яка разом з духівником Фонду митрофорним протоієреєм Романом Будзинським  поклали живі квіти на могилу спочилого Владики засвідчивши свою глибоку подяку та повагу за роки співпраці.

Отець Роман, згадуючи свого святителя призвав молитися про Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви Блаженноспочилого МЕФОДІЯ, який 15 років ніс хрест митрополичого служіння. “Не згинаючись під тяжкістю його, не намагаючись ні на кого свій хрест перекласти, але до Бога обертаючи свої молитви, отримував від Господа допомогу, – сказав отець Роман. – Сьогодні і завжди ми просимо Господа про те, щоб він прийняв душу його у святі Свої обійми, і віримо, що Господь почує наші молитви”.

Наталія Михайлівна Шевчук нагадала, як багато зробив Предстоятель УАПЦ Блаженніший МЕФОДІЙ для рідної Церкви і “для слави Господа на землі”. “Найближчому оточенню Владики, нам, пощастило бути поруч з такою видатною, простою та надзвичайно люблячою життя людиною.  Завдячуючи йому, ми маємо чітке уявлення і приклад яким повинен бути Предстоятель Церкви. 2015-го наші життя поділились на ДО і ПІСЛЯ – тому і досі вже перед його світлою пам’яттю ми, зберігаємо відповідальність жити і продовжувати служити інтересам Церкви, говорити правду, діяти у відповідності до привитих Владикою принципів. Згадуючи в молитвах таку величну постать, ми вчимося від Владики МЕФОДІЯ бути мужніми, спраглими до пізнання Бога та зростанні у духовному житті. Тому вшановуючи його пам’ять, перебуваючи тут на цьому місці пригадаймо Владику” – сказала Наталія Михайлівна Шевчук.

ВІЧНА І СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ!

 

Вшануймо пам’ять блаженноспочилого владики МЕФОДІЯ…

Пом’яни́, Го́споди, усо́пшаго раба́

Твоє́го, отца́ на́шего

Митрополи́та Мефо́дія

і всіх в наде́жді Воскресе́нія, і жи́зні вíчния,

і Твоє́го приобще́нія усо́пших

правосла́вних оте́ц

і бра́тій на́ших,

Человіколю́бче Го́споди.

24 лютого 2015 р. Б. близько 19 години в Києві назавжди зупинилось серце Блаженнішого МЕФОДІЯ, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви (20002015).

Предстоятеля, який, забувши про особисті інтереси, про власне здоров’я, щиро служив повноті своєї Церкви. Керманич, який справді був здатним 15 років стояти на чолі УАПЦ, твердо і непохитно слідуючи задекларованому курсу та стратегічній меті автокефального руху в Україні, — остаточному створенню помісної Церкви з патріаршою формою правління. Первосвятительське служіння Блаженнішого владики МЕФОДІЯ лягло в основу історичної та епохальної події, що відбулась в Україні 2018 р. Б., — створення Єдиної Православної Церкви України, визнаної Вселенською Патріархією, та отримання Томосу.

Митрополит МЕФОДІЙ беззаперечно відповідав головній вимозі як Предстоятель — це жива християнська віра й засвідчене життям щире бажання бути з Богом, жити згідно з Його волею, шукаючи насамперед царства Божого і правди Його (Мф. 6:33).

Блискучий проповідник, що навчав не лише словом, а й власним прикладом, будучи невід’ємною частиною свого народу, української культури та традицій, людина проста, щира і відкрита, вчитель, який намагався привити своїм вихованцям любов до величної східної традиції православ’я, самокритичний і високоінтелектуальний, ієрарх, який умів визнавати власні помилки, владика, якого нам кожному по-своєму не вистачає всі ці чотири роки.

Сьогодні духовенство, віряни, друзі та близькі молитовно вшановують пам’ять блаженноспочилого, підносячи свої молитви за спокій Владики МЕФОДІЯ, сподіваючись, що пам’ять про нього житиме з роду в рід.

Вічна пам’ять!

Предстоятель Православної церкви України Митрополит Епіфаній офіційно вступив на престол

У Софійському соборі в неділю, 3 лютого, завершилася церемонія інтронізації предстоятеля Православної церкви України.

Церемонія інтронізації митрополита Епіфанія завершує всі процедури, які затверджують автокефалію української православної церкви.

До церемонії інтронізації митрополита Епіфанія готувалися надзвичайно ретельно. Був спеціально виготовлений трон ручної роботи з дуба, який обшили оксамитом. В Михайлівському монастирі для митрополита Епіфанія пошили спеціальну мантію.

Після інтронізації відбудеться засідання Синоду ПЦУ, де будуть розглянуті юридичні питання, у тому числі, погодження та затвердження керівних органів.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Виступ Президента на інтронізації Предстоятеля Православної Церкви України, Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

Ваше Блаженство!

Високопреосвященні Владики і Всечесні Отці!

Дорога, високодостойна громадо!

Дорогий український народе!

В останні два місяці ми як ніколи часто зустрічаємося у цих тисячолітніх стінах Святої Софії Київської. І кожна подія, що нас збирає, є по-справжньому подією історичною.

Ми були тут з вами 15 грудня 2018 року, коли на Об’єднавчому Соборі постала автокефальна Православна Церква України, і владика Епіфаній був обраний її, нашої Церкви, Предстоятелем.

7 січня під покровом Пресвятої Богородиці Оранти Митрополит Епіфаній служив тут першу Різдвяну службу Божу, першу Різдвяну літургію після отримання Церквою Томосу про автокефалію.

І сьогодні, дорогі мої, ми з вами присутні на події, яка є і продовженням, і завершенням попередніх. Інтронізація Предстоятеля української Православної Церкви Митрополита Київського і всієї України Епіфанія означає, що Церква і православний український народ отримують нового лідера.

З Вами, Ваше Блаженство, пов’язані тепер великі надії багатьох людей. І дозвольте мені передбачити, я вірю, що вони точно виправдаються, що Ви, Ваше Блаженство, будете вести православну громаду шляхом добра, шляхом  любові, шляхом віри і милосердя. Разом з усіма молюся, щоб Господь завжди був з Вами у тій високій місії, яку Ви взяли на себе.   

Щиро вітаю Вас, Владико, з поставленням на Київський престол. Дуже радий і дякую Богу, що сьогодні маю цю можливість вітати Вас. І дуже важливо, що сьогодні є привід ще для одного привітання.  Від себе, від Марини, родини і від усіх присутніх вітаю Вас, Ваше Блаженство, з  40-літтям. Я дуже тішуся, що наша церква має такого молодого предстоятеля. Бажаю Вам, Ваше блаженство сил і мудрості, розуміння і підтримки. Нехай Бог благословить усі Ваші справи!

У цей урочистий і святковий день ми віддаємо належну пошану усім великим українцям на Київському престолі, від Іларіона і Петра Могили до Василя Липківського, до Мстислава Скрипника, до Володимира Романюка. Їхня молитва, їхня невтомна праця наближали цей наш святковий день.

Так само сьогодні належить сказати слова поваги і вдячності Святішому Філарету, який так багато зробив для постання автокефальної української Православної Церкви. Його 90-річчя ми відзначали зовсім недавно і сьогодні ще раз бажаємо йому здоров’я і сил. Окремі слова подяки і владиці Макарію, владиці Симеону, владиці Михаїлу, всім ієрархам, які доклали до того, щоб цей день відбувся, безліч зусиль. Слова подяки українському народу, який молився за те, щоб Господь послав нам цей день.

Я впевнений, що жертовність і мудрість наших предстоятелів, які зробили рішучі кроки в ім’я об’єднання українського народу стали великим прикладом для всіх нас. І назавжди увійдуть в історію Церкви і нашої держави.

Висловлюю щиру подяку Його Всесвятості Вселенському Патріарху Варфоломію за любов, за підтримку прагнення українського народу, багатовічне прагнення, мати помісну Церкву. Його віра в Україну, віра в український народ, любов до українців і України, мудрість та сміливість надавала нам сил і рішучості.

Також, користуючись присутністю серед нас Його Високопреосвященства, хотів би висловити слова щирої подяки Митрополиту Галльському Еммануїлу за його величезну роль у нашій спільній роботі з єднання українського православ’я і визнання автокефалії Православної Церкви України. 

Ваше Блаженство! Шановні владики і отці!

Дорогі українці!

Президент України, Верховна Рада України, як і вся Українська держава зробили усе можливе для становлення автокефальної  української Православної Церкви. Хотів би подякувати Верховній Раді і її Голові. Андрій Володимирович, Ви маєте бути серед нас – велика подяка Вам. І народним депутатам, які доклали зусиль для того, щоб цей день відбувся. Подяка українському Уряду і всім, хто зробив цей день можливим.

Інтронізація Предстоятеля Православної Церкви України символізує те, що Божим промислом це велике державотворче питання вирішене. Вітаю увесь український народ з цією подією!

Ще раз підкреслю – нещодавно зареєстрована Православна Церква України у відповідності до Конституції України є і буде незалежною від держави. В Україні не буде державної церкви. Цей конституційний принцип був і залишиться непорушним.

Переконаний, що незалежність і взаємна повага відкриває шлях до справжнього партнерства держави і церкви, до спільної нашої праці задля блага країни і народу. У мене і у Вас, Ваше Блаженство, є спільне бачення того, що хочуть мати громадяни України. Це порядок, це безпека, це добробут.

Високо ціную все, що вже зроблене усіма українськими церквами. І нехай мене почує і Блаженніший Святослав, ми вітаємо його сьогодні тут, на цій спільній молитві. І релігійними організаціями – від волонтерства і підтримки армії до соціальної підтримки громадян. Я за це дякую українській церкві. Пропоную рівноправне і відповідальне партнерство на обраному країною шляху. У нас дуже широке поле для співпраці!

Ваше Блаженство!

До Вас на Київському престолі побувало вже понад сто митрополитів. Але Ви перший в нашій історії предстоятель автокефальної православної української церкви.

Прийміть мої щирі вітання. Бажаю успіху Вашій високій місії Предстоятеля Української Православної Церкви.

Добра Вам, сили і духовної наснаги у Вашій пастирській праці на благо Церкви Христової та рідної України.

Многая і благая літа!

Слава Українській Православній Церкві!

Слава Україні!

Джерело Адміністрація Президента

Київська православна митрополія 1686 року

У Святій Софії відбулась Міжнародна експертна конференція «Юрисдикційний статус Київської православної митрополії у 1686 році: богослов’я, канонічне право та культурно-історичний контекст»

31 січня 2019 року в стінах Святої Софії м. Києва відбулась Міжнародна експертна конференція, організована відділенням релігієзнавства Інституту філософії НАН України, Інститутом історії України НАН України, Українським католицьким університетом, програмою «Київське християнство», Національним заповідником «Софія Київська», Київською православною богословською академією, Інститутом геополітичного виміру, Відкритим православним університетом Святої Софії-Премудрості, Київським Богоявленським Ставропігійним Братством, Фондом пам’яті Блаженнішого митрополита Мефодія.

Ростислав Павленко, кандидат політичних наук, директор Національного інституту стратегічних досліджень, виступив з вітальним словом і наголосив на важливості проведення таких конференції. Він висловив сподівання, що й у подальшому серійно проводитимуться такі важливі заходи для покращення взаємодії суспільства та церкви в усіх подіях життя.

«Зробивши важливий і незворотній крок, Україна отримала свою незалежну православну церкву. Однак її утвердження та розвиток — найголовніша взаємодія із суспільством. Новий підхід полягає у тому, щоби церква була разом із своїм суспільством в усіх подіях життя. Також важливим є те, що у нас попереду. Хочу привітати всіх учасників цієї конференції, і дуже добре, що планується серія важливих заходів. Залишається багато ще невисловленого та невисвітленого в богословському історичному аспекті й у питаннях взаємосприйняття нинішнього та минулого і на цій основі — розуміння та проектування майбутнього. Якщо для багатьох в Україні це питання належності до віри або до певної конфесії, питання експертного вивчення, просто зацікавленості історії, на жаль, для агресора-Росії це питання впливу на українське суспільство, питання реалізації гібридної агресії, питання недопущення того, що ми всі зробили минулого року. Недопущення того, що було розірвано ще одну склепу, як вони кажуть, яка притягує Україну до Росії. І тут цілеспрямовано було сказано, що не лише в 1686 році, а й йдеться про речі набагато глибші, які тісно пов’язані з політичним життям і тодішнім XVII століттям, і, на жаль, нинішнім XXI століттям і тією світоглядною парадигмою, що тоді були в Україні тогочасній і Московщині, які спостерігаємо і в сучасній Україні, яка просто хоче жити, розвиватися, і Росії сьогоднішній, яка намагається нав’язати свій спосіб бачення світу. Тому я хочу побажати успіхів усім, подальшим форумам і конференціям. Хочу наголосити, що вивчення історії та історичних документів — важлива річ», — сказав Ростислав Павленко.

Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря), професор Київської православної богословської академії, звернув увагу на незаконність приєднання Київської Митрополії в 1686 році, на цьому наголошували від початків боротьби за автокефалію української церкви. Це була ключова теза з моменту української революції, коли з’явилися перші групи духовенства та мирян, які потім сформувалися в Українську Автокефальну Православної церкву. «Також важливо пам’ятати, — зауважив владика Євстратій, — що це не був одномоментний акт, який стався саме цього року, бо від самого початку політичного поглинання Гетьманщини і намагання інтегрувати українську державу в Московське Царство, а потім — у Російську імперію. Релігійна складова була беззмінно присутня тут. Березневі статті про Юрася Хмельниченка згадуватимуть ще не раз, і, до речі, мені прийшла така думка, що ця формула широкої автономії самоуправління і тому подібне, як часто кажуть, їх придумали в 90-ті. Ні. Якщо підняти березневі статті, там написано, що Митрополит Київський має перебувати під благословенням Патріарха Московського, а в духовні свої права Патріарх не втручатиметься, лише визнайте нашу зверхність. Оця концепція ще відтоді почалася. Якби Україна мала власну державність в ті часи, то цілком очевидно, що й українська церква мала би свою визнану автокефалію ще в ті часи», — наголосив Архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій (Зоря).

Андрій Юраш, кандидат політичних наук, директор департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України, повідомив присутнім, що 30 січня 2019 року відбулася реєстрація статуту нової помісної церкви, а 30 листопада 2018 року — зареєстровано Ставропігію (представництво) Вселенського патріархату в Україні. Ці дві події підтверджують, що українське православ’я живе в новому вимірі — не тільки в значенні ідентифікації, а й в значенні інституціональному.

Митрофорний протоієрей Роман (Будзинський), духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія, під час дискусії висловив думку щодо піднятих питань експертним товариством. «Київська православна митрополія 1686 р., яка втратила юридичний незалежний статус, справедливо відновлена 2019 року. Історичні перипетії часу державотворення та незалежної церкви болюче проходять через століття поневірянь і мук українського народу. Через призму часу ми бачимо неодноразові спроби проголошення незалежності держави та спроби утворення Української Автокефальної Православної церкви. Сьогодні, формуючи вже новітню історію України, ми повинні робити висновки з минулого та впевнено дивитись у майбутнє, невідступно дотримуючись інтересів своєї Держави, своєї Церкви та свого Народу», — сказав отець Роман Будзинський.

Джерело Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

ПЦУ зареєстровано, як “Київська митрополія Української Православної Церкви” (Православної церкви України)

Православну церкву України 30 січня 2019 р.Б., внесли у Державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань. Там церква значиться під назвою “Київська митрополія Української православної церкви (Православної церкви України)”. Керівником вказаний предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній (у миру – Сергій Думенко). ПЦУ офіційно зареєстрована у Михайлівському золотоверхому монастирі у Києві. Засновником виступив Помісний об’єднавчий собор ПЦУ.

Так держава визнала ПЦУ однією з релігійних організацій України. Відтепер громади зможуть офіційно переходити до складу ПЦУ, раніше про перехід вони могли оголошувати лише символічно. Кількість громад, які оголосили про бажання перейти до ПЦУ, складає понад 100.

Директор департаменту в справах релігій та національностей міністерства культури Андрій Юраш під час Міжнародної Експертної Конференції, яка проходила сьогодні в Національному заповіднику “Софія Київська”, заявив, що також зареєстрували і статут ПЦУ.

15 грудня 2018 року на Об’єднавчому соборі в Києві ієрархи Української православної церкви Київського патріархату, Української автокефальної православної церкви та деякі ієрархи УПЦ Московського патріархату створили Православну церкву України.

Предстоятелем ПЦУ собор обрав митрополита Епіфанія, який 6 січня отримав томос про автокефалію православної церкви з рук Вселенського патріарха Варфоломія. При цьому у тексті томосу церква іменується Православною церквою України, а не Київською митрополією УПЦ. За словами пана Юраша, це погоджено зі Вселенським патріархатом.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Ухвалення Закону про впорядкування механізму переходу парафій до ПЦУ створює всі умови для мирного процесу розбудови нашої церкви

В рамках робочої поїздки на Житомирщину Президент Петро Порошенко взяв участь у подячному молебні за надання Томосу про автокефалію Православної Церкви України, яка відбулася у Свято-Михайлівському кафедральному соборі у Житомирі.

Молебень відправив Святійший Філарет.

Президент вкотре наголосив, що без єдиної церкви не може бути об’єднаної держави: «Без церкви – це як будувати дім: ти можеш поставити вікна, пофарбувати стіни, але якщо немає духовного фундаменту – цей дім не вистоїть. Тому цей документ (Томос – ред.) – має аж ніяк не менш важливе значення для держави Україна, для українського народу, ніж Акт про проголошення державної незалежності України 1991 року».

«Саме тому я як Президент, держава, влада, не просто мали право, а були зобов’язані зробити все можливе для того, щоб наша держава і наш народ отримали українську церкву», – наголосив Петро Порошенко. Він висловив вдячність Вселенському Патріарху Варфоломію за його молитви і безмежну любов до України і українців, а предстоятелям українських церков за зусилля задля здобуття Православної Церкви України. «Патріарх, який показав приклад служіння церкві і народу, який в першу чергу піклується про церкву і про паству, а не про власне місце», – додав він.

Глава держави висловив вдячність і митрополитам Московського Патріархату, «які проявили мужність, віру в Господа і любов до України, приєднавшись до звернень до Вселенського Патріарха і взявши участь у об’єднавчому Соборі, бо церква насправді має головну мету – об’єднати». «І ми маємо результат, що в Україні є єдина, одна Православна Церква України», – сказав Петро Порошенко, зазначивши, що тепер українцям нема потреби запитувати якого патріархату церква і хвилюватися, чи допустять їх до сповіді чи причастя.

«Для когось важко ходити до храму Божого, коли служба Божа починається з молитви за Кирила, який молиться за Путіна, за владу російську, за військо російське, яке вбиває українців. Якщо хтось знаходить в собі сили відвідувати цю церкву, це їх право», – зазначив він, додавши, що як Президент всіх українців зробить все для захисту свободи віросповідання і їх права відвідувати таку церкву.

Водночас Глава держави запевнив, що захистить і тих парафіян та церкви, які вирішать приєднатися до ПЦУ. «Дякую Верховній Раді, яка буквально декілька хвилин тому прийняла закон, яким впорядковується механізм переходу. Для чого це робиться? Щоб, не дай Боже, не пролилась кров. Закон має це врегулювати – якщо дві третини парафіян зібралися і на відкритому голосуванні приєдналися до нової Церкви, то хто може зупинити народ?», – зазначив Президент.

За його словами, сьогодні вже десятки парафій по всій Україні приєднуються до ПЦУ, і цей процес триває: «Дякую Господу, бо без Божої допомоги цього не відбувається. І дякую за сміливість, мудрість і мужність».

Президент зауважив, що шлях до об’єднаної церкви лише починається, і Томос відкриває ці двері, а не завершує будівництво. «Дуже важливо, що ми йдемо до всіх вірних, в тому числі і Російської православної церкви в Україні з любов’ю, з молитвою і за вуха ніхто нікого тягнути не буде», – наголосив Президент.

Глава держави вкотре зауважив, що нині українці живуть в історичні часи, і саме тому проводяться подячні молебні по всій країні. «На все життя запам’ятаю вечір 15 грудня, після Об’єднавчого Собору, який замість двох годин тривав довгих 11 годин. І весь це час сорок тисяч людей на площі перед Святою Софією стояли, молилися і вірили, що Господь пошле нам церкву», – розповів Президент. Глава держав подякував всім вірянам, хто молився і вірив у нову церкву.

Петро Порошенко також зустрівся з вихованцями духовної дитячої недільної школи Свято-Михайлівського кафедрального собору.

По завершенню молебню Глава держави встановив лампадку біля пам’ятної стели на честь Героїв Небесної Сотні.

Свято-Михайлівський кафедральний собор, який раніше називався Михайлівською церквою є однією з найстаріших кам’яних споруд православної церкви в Житомирі. Церкву було споруджено у 1856 році, того ж року приміщення освятили.

Джерело Адміністрація Президента

Не маю жодного сумніву, що процес приєднання парафій до ПЦУ продовжиться – Президент

Президент Петро Порошенко переконаний, що парафії церков, які є в Україні, продовжать приєднання до єдиної помісної Православної Церкви України. «Я не маю жодного сумніву, що той процес, який зараз розпочався – він буде продовжений», – сказав Глава держави під час подячного молебня у Рівному.

«Але ця робота лише починається у зв’язку з тим, що велика кількість парафій приймає рішення щодо приєднання до нашої церкви», – додав він.

Петро Порошенко наголосив, що цей процес є добровільним та відбувається за ініціативи віруючих. «Наголошую – не було і не буде жодного тиску з боку держави, бо це парафіяни мають прийняти рішення де їм більше до вподоби», – сказав Президент.

«Якщо священник визнає, що українська земля є канонічною територією Російської православної церкви і парафіяни з цим погоджуються – це є їх вибір. Якщо парафіяни молилися за незалежність, волю України – це буде також їх вибір», – додав він.

Глава держави зазначив, що необхідно продовжити кроки, щоб в Україні, нарешті, з’явилася одна єдина помісна православна церква. «Щоб українець, який заходить до православного храму, не питав, який це Патріархат, а знав, що двері храму для нього відкриті і це єдина помісна українська церква. Вірю, що так буде», – підкреслив Президент.

Джерело Адміністрація Президента

Томос про автокефалію Православної Церкви України встановлено в Софії Київській

Президент Петро Порошенко разом з Предстоятелем Православної Церкви України Блаженнійшим Митрополитом Епіфанієм внесли до собору Софії Київської Томос про автокефалію Православної Церкви України.

Цей документ напередодні був підписаний і переданий Вселенським Патріархом Варфоломієм в церкві Святого Георгія на Фанарі у Стамбулі.

Томос про автокефалію Православної Церкви України було урочисто встановлено перед царськими вратами в Софії Київській.

Предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший Митрополит Епіфаній разом із ієрархами Православної Церкви України провів святкову Різдвяну Літургію.

Священники та віряни молилися за українське військо і українську владу, за мир та добробут в Україні, за єдину помісну Православну Церкву України. В своєму слові до пастви Блаженнійший Митрополит Епіфаній наголосив, що «двері єдиної помісної Православної Церкви відкриті для усіх, хто бажає разом служити Богові та її народові» і закликав до любові та єдності.

Блаженнійший Митрополит Епіфаній привітав усіх з Різдвом та Новим роком. «Наші спільні теплі вітання передаємо Збройним Силам України і усім нашим мужнім захисникам, які жертовно захищають Батьківщину. Підносимо до Бога свої молитви за них і просимо у нього оберігати їх», – особливо підкреслив він.

Предстоятель Православної Церкви України також передав вітання та молитовні побажання підтримки і захисту для українців, які перебувають в умовах окупації та в російському полоні.

Він нагадав, що назавжди увійдуть в історію нашої церкви і держави 15 грудня 2018 року, коли в древніх стінах Софії Київської відбувся Об’єднавчий собор Православної Церкви України, та 5 і 6 січня 2019 року, коли було проголошено, підписано та вручено Томос про автокефалію, про «нашу церковну духовну незалежність».

«Це вияв особливої Божої милості до нашого народу. За що ми не перестаємо дякувати Богові», – сказав Блаженнійший Митрополит Епіфаній та висловив слова подяки Вселенському Патріарху Варфоломію та Президенту України Петру Порошенку, «турботами яких наша правдива Українська Православна Церква увійшла до родини православних церков як автокефальна та рівна з усіма іншими».

«Шановний пане Президенте, дякуємо за те сприяння, яке ви протягом цього нелегкого часу надавали задля того, щоб ми мали успіх в цій богоугодній справі… Ваше ім’я не тільки тут, на цьому пергаменті (Томос – ред.), але завжди увійде на віки як того, хто допомагав і сприяв, щоб наша Церква вирвалася з тих духовних пут і мала автокефальний і незалежний статус», – подякував Предстоятель Православної Церкви України та побажав Президентові Божої допомоги у розбудові сильної і незалежної Української держави.

Президент підкреслив, що вперше світлий день Різдва Христового українці святкують у автокефальній Православній Церкві України в стінах Святої Софії.

«Вперше її Предстоятель Блаженнійший Епіфаній вчора  співслужив з Вселенським Патріархом Варфоломієм і отримав з його рук Томос – як грамоту про визнання самостійності нашої української Церкви», – наголосив Глава держави.

«Хто хоче в цьому переконатися, буде мати можливість прочитати це», – додав Петро Порошенко.

Джерело Адміністрація Президента

 

ПАТРІАРШИЙ І СИНОДАЛЬНИЙ ТОМОС НАДАННЯ АВТОКЕФАЛЬНОГО ЦЕРКОВНОГО УСТРОЮ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ УКРАЇНИ

Варфоломій, милістю Божою Архієпископ Константинополя, Нового Риму і Вселенський Патріарх

«Ви приступили до гори Сіонської… і до Церкви перворождених» (Євр. 12:22-23), блаженний серед народів Апостол Павло говорить всім вірним; і дійсно, Церква є горою, тому міцною і стійкою, непорушною і непохитною. Але хоча одним стадом та одним тілом Христовим є, і називається Церквою Божою, яка повсюди має сповідання Православної віри, спільність у таїнствах у Дусі Святому і непорушність Апостольського спадкоємства і канонічного порядку, ще від апостольських часів складається з Церков розташованих по місцях і країнах, внутрішньо самоврядованих власними пастирями і вчителями, і служителями Євангелія Христового, тобто кожного місця єпископами, з причин не лише історичного значення міст країн у світі, але й внаслідок особливих пастирських необхідностей у них.

Отож, оскільки благочестива і Богом бережена земля України укріплена і звеличена вищим промислом і отримала свою повну політичну незалежність, державні та церковні керівники якої вже майже тридцять років палко просять її церковного самоврядування та пліч-о-пліч з народом й одноголосно з давніми його проханнями свого часу зверненими до святішого Апостольського Константинопольського Престолу, котрий за багатовіковим канонічним переданням зобов’язаний турбуватися про Святі Православні Церкви, які мають у цьому потребу, а найбільше про ті, які завше з ними зв’язані канонічними узами, як-от історична Митрополія Київська, – то наша Покірність з Преосвященними при нас Митрополитами та всечесними, улюбленими у Святому Дусі братами та співслужителями, з обов’язку турботи Великої Христової Церкви за Православний світ, для зцілення постійно загрожуючих розколів та розділень у помісних Церквах, однодумно визначаємо та проголошуємо, щоб уся Православна Церква, що знаходиться у межах політично сформованої і цілковито незалежної держави України разом із Священними Митрополіями, Архієпископіями, Єпископіями, монастирями, парафіями і всіма у них церковними установами, що знаходяться під покровом Засновника Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви Боголюдини Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, існувала віднині канонічно автокефальною, незалежною і самоврядною, маючи Першого у церковних справах і визнаючи кожного канонічного її Предстоятеля, який носить титул «Блаженніший Митрополит Київський і Всієї України», – не допускається якогось доповнення чи віднімання від його титулу без дозволу Константинопольської Церкви, – який є головою Святішого Синоду, котрий щороку скликається з Архієреїв, запрошуваних почергово за їхнім старшинством, з числа тих, що мають єпархії у географічних межах України. Таким чином управлятимуться справи Церкви у цій країні, як проголошують божественні і святі Канони, вільно й у Святому Дусі, і безперешкодно, без будь-якого іншого зовнішнього впливу.

До того ж, цим підписаним Патріаршим і Синодальним Томосом ми визнаємо і проголошуємо встановлену, в межах території України, Автокефальну Церкву нашою духовною донькою і закликаємо усі світові Православні Церкви визнати її як сестру і згадувати під іменем «Святіша Церква України», як таку, що має своєю кафедрою історичне місто Київ, не може ставити єпископів чи засновувати парафії за межами держави; вже існуючі відтепер підкоряються, згідно з порядком, Вселенському Престолу, який має канонічні повноваження у Діаспорі, бо юрисдикція цієї Церкви обмежується територією Української Держави.

І ми надаємо їй привілеї і всі суверені права, належні автокефальній церковній Владі, так що відтепер Митрополит Київський і Всієї України, здійснюючи богослужіння поминає «Усіх Єпископів Православних», а сонм найсвятіших Архієреїв при ньому поминає його ім’я як Першого і Предстоятеля Найсвятішої Церкви в Україні. Те, що стосується внутрішнього церковного управління, розглядається, судиться і визначається виключно ним і Священним Синодом, слідуючи євангельському та іншому вченню, згідно із священним переданням і шанованими канонічними постановами нашої Святої Православної Церкви, і настанові 6-го канону І Нікейського Вселенського Собору, який визначає, що «якщо ж при спільному голосуванні всіх, яке буде справедливим, і згідно церковного канону, двоє чи троє через власну схильність до суперечок заперечують, то нехай має силу рішення більшості», до того ж зберігається право всіх архієреїв та іншого духовенства на апеляційне звернення до Вселенського Патріарха, який має канонічну відповідальність приймати безапеляційні судові рішення для єпископів та іншого духовенства помісних Церков, згідно з 9-м і 16-м священними канонами IV Халкідонського Вселенського Собору.

Прояснюємо до вище сказаного, що Автокефальна Церква України визнає головою Святійший Апостольський і Патріарший Вселенський Престол, як і інші Патріархи і Предстоятелі, і має разом з іншими канонічними обов’язками і відповідальностями, насамперед для збереження нашої Православної Віри неушкодженою та канонічної єдності і спілкування з Вселенським Патріархатом й іншими помісними Православними Церквами непорушними. І до цього, Митрополит Київський і всієї України, як і архієреї Найсвятішої Церкви України, обираються віднині відповідно до належних положень божественних і священних Канонів і згідно з відповідними положеннями її Статуту, які мають в усьому обов’язково відповідати положенням цього Патріаршого і Синодального Томосу. Усі архієреї зобов’язані турбуватися, щоб боголюбно пасти народ Божий, провадячи у страху Божому мир і згоду у країні та у своїй Церкві.

Але щоб в усьому перебував не применшений зв’язок духовної єдності і спілкування святих Божих Церков, бо ми навчилися «зберігати єдність духа у союзі миру» (Еф. 4:3), то кожний Блаженніший Митрополит Київський і всієї України повинен поминати за давніми переданнями святих Отців наших, Вселенського Патріарха, Блаженніших Патріархів та інших Предстоятелів помісних Православних Церков, у ряду Диптихів, згідно з канонічним порядком, отримавши своє місце після Предстоятеля Церкви Чехії і Словаччини у священних Диптихах і на церковних зібраннях.

Таким чином, Православна Церква України, через свого Першого чи канонічного місцеблюстителя Київського Престолу, зобов’язана брати участь стосовно важливих канонічних, догматичних та інших питань в міжправославних нарадах, які збираються час від часу, за священним звичаєм, від початків установленого Отцями. Перший же, настановлений, зобов’язаний обов’язково посилати необхідні належні Мирні Грамоти до Вселенського Патріарха і до інших Предстоятелів, і сам має право від них отримувати, починаючи свої мирні поїздки від Першопрестольної Церкви Константинополя за звичаями, отримуючи від неї Святе Миро, для вияву духовної єдності з нею. Для вирішення значних питань церковного, догматичного та канонічного характеру слід Блаженнішому митрополиту Київському і всієї України, від імені Священного Синоду своєї Церкви звертатися до нашого Святішого Патріаршого і Вселенського Престолу, прагнучи від нього авторитетної думки і твердого взаєморозуміння, при чому права Вселенського Престолу на Екзархат в Україні і священні ставропігії зберігаються неприменшеними. 

Отож, на усіх цих умовах, наша Свята Христова Велика Церква благословляє і проголошує Православну Церкву України Автокефальною і щедро закликає на Ієрархію на Українській землі, непорочний клір і благочестивий народ її, з невичерпного скарбу Святого Духа, божественні дари, молячись, щоб Перший і Великий Архієрей Ісус Христос, заступництвом всенепорочної і всеблагословенної Владичиці нашої Богородиці і Пріснодіви Марії, святого славного і рівноапостольного князя Володимира і святої славної княгині Ольги, преподобних і богоносних Отців наших, подвижників і монахів Києво-Печерської Лаври та інших монастирів, нехай уріпить назавше  її в тілі Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви таким чином зараховану Автокефальну Церкву України і подасть її благостояння, єдність, мир і зростання, на славу Його і Отця і Святого Духа.

Таким чином таке вирішення і розсуджене і в радості сповіщене вам від шанованого Центру Православ’я було соборно затверджено,для постійного збереження видається цей Патріарший і Синодальний Томос, написаний і підписаний в Кодексі нашої Великої Христової Константинопольської Церкви, вручений в точній і ідентичній копії Блаженнішому Предстоятелю Святішої Церкви України, кір Єпіфанію і Його Високоповажності Президенту україни пану Петру Порошенку, для вічного доказу і постійного представлення.

Року дві тисячі дев’ятнадцятого, місяця січня, 6 числа, індиктіона 12.

+ Вселенський Патріарх Варфоломій, в Христі Бозі вирішує

+ митрополит Вріульський Пантелеймон,

+ митрополит Італійський і Мальтійський Геннадій

+ митрополит Германський Августин

+ митрополит Траунпольський Герман

+ митрополит Нью-Джерський Євангел

+ митрополит Родоський Кирилл

+ митрополит Ретімнський і Автолопотамський