З Днем Незалежності України!

Дорогі брати і сестри!

Щиро вітаю з Днем Незалежності України! Сердечно бажаю Вам і Вашим близьким міцного здоров’я, душевного миру, сил та наснаги у боротьбі за незалежне майбуття.

День Незалежності – це велична дата в українській історії, яка ніколи не згасне в пам’яті майбутніх вільних поколінь. Це свято є символом відродження українського народу, його мужності, героїзму та духовної свободи. На жаль, сьогодні синам та донькам України доводиться відстоювати право на незалежність, суверенітет та територіальну цілісність ціною власного життя.

Вітаючи Вас із цим величним святом, молитовно бажаю українству зміцнення нашої держави та завершення процесів уконституювання Єдиної помісної церкви, визнаної світовим православ’ям.

Піднесімо свої молитви до Спасителя за мир на нашій квітучій землі, за те, щоб Він оберігав кожного захисника України і подарував своє благословення на життя у вільній демократичній державі.

З повагою,
Голова Фонду пам’яті Блаженнійшого Митрополита Мефодія
Наталія Шевчук

Символ Незалежності

Сонячно-блакитна Україна напередодні Дня Незалежності святкує не менш важливе і яскраве свято – День Державного прапора України.

Важко повірити, що сьогодні, у середині другого десятиріччя ХХІ століття, українці проливають кров за свободу, за вітчизну, за єдність. Не до гучних святкувань сьогодні. В очах України — смуток, у душі — неспокій. Але 23-го і 24 серпня – святкові дні для нашого народу.

Державний прапор України є одним з національних символів нашої країни. Жовтий та блакитний кольори на прапорі України з’явилися ще від часів прийняття християнства. Ці барви в багатьох цивілізаціях символізують велич. Вибір українцями саме цих кольорів підкреслює ставлення до символів життя: чистого неба та пшеничної ниви.

Святкування Дня Державного прапора в Україні спрямовано на вшанування багатовікової історії українського державотворення, виховання поваги громадян до символу незалежної України, адже під ним українці йшли до проголошення самостійності, долали всі перешкоди впродовж своєї непростої історії. Тому для України як держави, котра має давнє історичне коріння і прагне стати повноправним членом Європейського союзу, природним є вияв пошани до своєї національної символіки, а саме до прапора.

Всі ми спостерігали, як за останній час жовто-блакитна стрічка перетворилася з офіційного державного символу на щось набагато більше — рідне, заповітне. У нинішніх реаліях ці два кольори підкреслюють нашу самобутність, свободу духу народу, безмежну його любов до батьківської землі та віру в її щасливе завтра.

Україна щиро пишається своїми молодими і дужими спортсменами, які прославили країну на Олімпіаді в Ріо. Завдяки їм увесь світ побачив сонячний жовто-блакитний прапор, який надихав спортсменів на перемоги та допомагав ставити олімпійські рекорди. Дякуємо нашим чемпіонам за сили, переживання та віру в Україну!

Цілі покоління наших предків творили націю, боролися за державність та незалежність. Боротьба триває. Ми неодмінно вистоїмо! Ми станемо мудрішими, сильнішими, вільними!

Фонд пам’яті Блаженнійшого Митрополита Мефодія від щирого серця вітає всіх людей нашої країни з Днем Державного прапора України!

Крилатий вітер розвиває стяг –
Блакить із золотом на нім переплелися,
Наш прапор майорить неначе птах:
Народ не вмер й нікому не скорився!

Ми пишемо історію землі,
Своєї незалежної країни,
Ми – громадяни, хай іще й малі.
Держава наша – вільна Україна.

З часів далеких відгомін іде
Про прадідів відвагу, мужність, славу.
Наш прапор житнім золотом цвіте;
Він – символ незалежної держави.

Знамення сяє сонцем золотим,
Небесною виблискує блакиттю…
З ним здобували все, що є святим;
І нас із ним нікому не скорити!

Святий Лаврентій

23 серпня вшановують пам’ять мученика Лаврентія, одного із семи дияконів Римської Церкви. Святому часто моляться про захист від хвороб, також вважається, що він допомагає вилікувати різні захворювання очей.

Святий Лаврентій постраждав за часи правління імператора Валеріана, який в 257 році наказав вбити всіх єпископів, священників і дияконів Христової Церкви.

Коли ув’язненого Папу Сикста вели до темниці, Лаврентій ішов за ним і зі сльозами говорив, що хоче віддати за святу віру життя разом з Христовим намісником. На це Папа сказав йому: «Я не залишаю тебе, мій сину… Ти підеш за мною через три дні». Почувши це, Лаврентій вирішив продати увесь церковний посуд, а виручені гроші роздати бідним.

Префект Риму швидко дізнався про вчинок Лаврентія. Диякону запропонували віддати все церковне майно для утримання війська. Лаврентій категорично відмовився це зробити,тож його посадили до в’язниці, де піддавали жорстоким тортурам.

Перебуваючи у в’язниці святий Лаврентій зцілив та охрестив багатьох постраждалих від рук імператора. Але у 258 році, під час страшних мук, Лаврентій віддав Богові свою душу.

Апостол Матвій

22 серпня православні християни молитовно вшановують пам’ять святого апостола і євангеліста Матвія. Згідно з Біблією, у Ісуса Христа було дванадцять учнів, послідовників, апостолів. Кожен з них до зустрічі зі Спасителем жив своїм життям, виконував обов’язки, грав певну роль у суспільстві.

Апостол Матвій служив збирачем податків для Риму. Почувши голос Ісуса Христа: «Іди за Мною» (Мф. 9. 9), він залишив свою посаду і пішов за Спасителем. Спочатку святий проповідував у Палестині. Перед виходом на проповідь у далекі країни апостол написав Євангеліє.

Згодом святий апостол Матвій обійшов з Євангельською проповіддю Сирію, Мідію, Персію і Парфію. Остання країна до якої дійшов святий євангеліст була Ефіопія. Він заснував там Церкву і побудував храм у місті Мірмени, поставив у ній єпископом свого супутника на ім’я Платон. Коли апостол старанно благав Бога про навернення ефіопів, під час молитви явився йому Сам Господь в образі хлопця і, давши жезл, наказав поставити його біля дверей храму. Господь сказав, що з цього жезла виросте дерево і буде приносити плоди, а від кореня його буде випливати джерело води. Вмившись у воді і споживши плодів, ефіопи змінять свій прикрий норов, стануть добрими і лагідними.

Апостол поніс жезл до храму, а дорогою зустрів дружину і сина правителя цієї країни Фулвіана, одержимих нечистим духом. Святий апостол ім’ям Ісуса Христа зцілив їх. Це диво навернуло до Господа велику кількість язичників. Але правитель не хотів, щоб його піддані були християнами і перестали поклонятися язичницьким богам. Він звинуватив апостола в чаклунстві і наказав стратити його.

Святого Матвія поклали обличчям вниз, засипали хмизом і підпалили. Коли вогнище розгорілося, то всі побачили, що вогонь не шкодить святому Матвію. Тоді Фулвіан наказав додати хмизу в багаття, обливши його смолою і поставивши навколо дванадцять ідолів. Але полум’я розтопило ідолів і обпалило Фулвіана. Переляканий ефіоп звернувся до святого з благанням про помилування, і по молитві апостола полум’я згасло. Тіло святого апостола залишилося неушкодженим, і він відійшов до Господа. Правитель Фулвіан гірко розкаявся в скоєному, але сумнівів своїх не залишив. Він звелів покласти тіло святого Матвія в залізну труну і кинути в море. При цьому Фулвіан сказав, що якщо Бог Матвія збереже тіло апостола у воді, як зберіг його у вогні, то слід поклонятися цьому Єдиному Правдивому Богові. 

У ту ж ніч до єпископа Платона у сні з’явився апостол Матвій і наказав йому йти з кліром на берег моря і знайти там його тіло. Прийшов на берег і Фулвіан зі своєю свитою. Винесена хвилею труна була з честю перенесена у храм, побудований апостолом. Тоді Фулвіан попросив у Матвія прощення, після чого єпископ Платон хрестив його з ім’ям Матвій, яке дав йому за велінням Божим. Правитель Фулвіан прийняв єпископство і продовжив справу навернення свого народу.

Милосердний Мирон

21 серпня відзначають пам’ять святителя Мирона, єпископа Критського. В цей день селяни часто збирали в лісі ожину, яку потім використовували як лікарський засіб проти хвороб, робили з неї настоянки та вина.

Святитель Мирон народився на острові Крит і провів на ньому все своє життя. Він, разом зі своєю родиною, займався землеробством. Святого завжди згадують як милосердного, справедливого та доброчесного чоловіка, якого поважали всі жителі острова.

Одного разу святий Мирон побачив, як жадібні злодії забралися в його комору і складають зерно в мішки так, що вони ледь не розривались. Тоді він не тільки не став їм заважати, а й, навпаки, допоміг все зібрати і винести. Дізнавшись, що перед ними господар, злодії засоромилися і вирішили повернути крадене. Після цього вони звернулися в віру в Христа, і саме це в народі вважають першим чудом Мирона.

В часи правління Діоклетіана тривали жорстокі гоніння на християн, критяни обрали Мирона, щоб попросити його прийняти сан пресвітера в Равкії. Святий Мирон погодився та смиренно терпів усі поневіряння, допомагав усім, хто цього потребував. Після загибелі Діоклетіана, коли гоніння припинилися, пресвітер Мирон отримав єпископський сан.

Святитель Мирон очолював Церкву довгі роки, являючи приклад милосердя та любові. Він мирно помер у віці майже 100 років, приблизно в 350 році. За своє майже столітнє життя цей визначний чоловік силою Божою створив багато чудес.

Преображення Христа Спасителя

Гора Фавор – це символ чистоти і світла. Саме тут сталося те диво, яке ми називаємо Преображенням Господнім.

У земному житті Господа Ісуса Христа було не багато радісних днів. Він прийшов в цей світ, щоб розділити з нами скорботи і будні людського життя, тому Він багато часу проводив з грішниками, нещасними і знедоленими. Його божество було явлено людям всього лише кілька разів. І один з них – Преображення Господнє.

Він звів трьох апостолів – Петра, Якова та Івана на гору Фавор, щоб помолитися. Раптом побачили вони, що Всевишній преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, як сонце, одяг зробився білий, як сніг. В цей час, з небес зійшла благодатна хмара і сказав Господь: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайте» (Матф. 3: 17).

Побачивши Христа у славі, Його учні впали ниць в побожному страху. Апостол Петро сказав Спасителю: «Наставнику Добре нам тут бути; зробимо три намети: один Тобі, однин Мойсею і однин Іллі». Ці слова Петро вимовив, будучи осяяний нетлінним світлом Божества. У цих словах – прагнення долучити весь світ до світла Преображення, на радість цього чуда. У цих словах – пророцтво про майбутню місію Церкви в світі: створити на землі обитель, будинок для святині, зробити так, щоб всі спраглі Божої правди могли приходити до цієї святині, щоб світло Преображення розлилося по цілому світові і вся земна дійсність стала білою, як сніг, засяяла, як засяяли на горі ризи Спасителя. І, нарешті, в цих словах свідоцтво трьох апостолів про Преображення, яке повинно було зміцнити у вірі інших учнів.

У Преображенні Господньому, в цьому славному явищі Бога-Людини покладена вся повнота слави Божої. Саме, Божественна слава прибувала з Господом, коли Його обличчя сяяло на горі Фаворській, і коли тіло Його було розіп’ято на Хресті.

Щороку на свято Преображення Господнього на Святу гору Фавор прибуває безліч православних паломників з усього світу, щоб отримати своє особисте преображення. У цьому прагненні до осяяння Світлом і складається духовний сенс нашого життя. Образ цього прагнення показав Сам Господь на Фаворі у Своїй молитві, тому Фаворське світло продовжує світити для тих, хто увірував у Христа. Це світло допомагає нам упевнено йти по життєвому шляху, висвітлюючи дорогу нашим близьким.

У це свято, майже сотню років тому, Митрополит Київський і всієї України Василь Липківський сказав: «Нехай же кожний народ утворює з себе свою гору Тавор, свою рідну автокефальну всенародньо-соборноправну церкву без усяких наметів, у якій тільки й може світитися вічне світло Христове без всяких обмежень. Нехай і наша свята Українська Автокефальна всенародньо-соборноправна Церква буду для нашого народу горою Тавор, щоб із неї завжди світило йому світло Лиця Божого – те світло, що про нього Христос казав: «Віруйте в світло, щоб бути вам синами світла» (Ів. 12,26).»

Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія від щирого серця вітає всіх православних християн з цим світлим святом. Ми бажаємо Вам, щоб Господь преображав ваші душі, давав вам і силу, і віру, і любов. Слідуйте ж за Христом, служить один одному в любові і милосерді.

Преподобна Євдокія

17 – день пам’яті святої преподобномучениці Євдокії.

Свята походила з багатого та знатного роду, її сім’я жила в Римі у IV столітті. В ті часи на Рим нападали перси на чолі із царем Сапором ІІ. Під час тривалих нападів на місто населення забирали в полон. Святу Євдокію спіткала така ж доля, її разом із 9000 християнами схопили та кинули до темниць.

Перебуваючи в полоні, свята проповідувала християнство серед перських жінок і багатьох з них навернула до Христа. Перський правитель, який був язичником, дізнався про це і вирішив позбутися небезпечної християнки. Її піддали довготривалим жорстоким катуванням після чого відрубали голову мечем († бл. 362-364 рр.).

Смерть мучеників не є смерть, а початок кращого життя, вступ до життя більш духовного, кончина від гіршого до кращого.

Іоанн Златоуст

Преподобний Антоній Римлянин

16 серпня ми вшановуємо пам’ять святого преподобного Антонія Римлянина. Йому звертаються за допомогою при отруєннях та хворобах щелепи. Також святого вважають покровителем мандрівників, особливо тих, хто подорожує морем.

Антоній Римлянин народився в Римі в 1067 році в знатній та багатій родині християн. Батьки виховали сина в християнському благочесті. Юнак втратив батьків коли йому виповнилось сімнадцять років і став єдиним спадкоємцем статку свого батька. Він вирішив роздати частину спадщини бідним та знедоленим, а решту вкласти у дерев’яну бочку і пустити у море.

Після цього Антоній прийняв постриг в одному з пустельних скитів, де прожив двадцять років. Гоніння з боку латинян на православних змусило братію розійтися. Преподобний Антоній мандрував, переходячи з місця на місце, поки не знайшов на безлюдному березі моря великий камінь, на якому цілий рік прожив у пості і молитві.

Одного разу страшна буря зірвала камінь, на якому знаходився преподобний Антоній Римлянин, і понесла його в море. Під свято Різдва Пресвятої Богородиці камінь зупинився недалеко від Hовгоpода. Цю подію засвідчено в новгородських літописах. На тому місці преподобний Антоній заснував монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Наступного року рибалки виловили бочку зі спадком преподобного Антонія, пущену в море багато років тому. Вказавши, що знаходилося в бочці, преподобний забрав купив для обителі землі.

До наших днів зберігся собор на честь Різдва Пресвятої Богородиці, збудований за життя преподобного в 1117-1119 роках відомим новгородським зодчим Петром, з фресковими розписами 1125 року. Через декілька років святитель Hіфонт Hовгоpодский поставив преподобного Антонія ігуменом монастиря.

Помер святий Антоній 3 серпня 1147, у віці сімдесяти дев’яти років. Мощі його були знайдені 1 липня 1597 нетлінними, і покладені в окуту сріблом раку. З того часу було засновано в пам’ять його хресний хід із Софійського собору, у першу п’ятницю після Петрова дня. При раці преподобного знаходилася гілка осоки, з якою Антоній приплив з Риму, тримаючи її в руці. Так він зображується і на іконах.

Первомученик Стефан

15 серпня – день перенесення з Єрусалиму в Константинополь мощів святого первомученика архідиякона Стефана (Степана).

Святого первомученика Стефана апостоли першим поствили в диякони, він найбільше був сповнений віри і духовної сили, тому і названий архідияконом.

Архідиякон Стефан став першим мучеником за Ісуса Христа в 34 році. Після цього в Єрусалимі почалося переслідування християн, від якого вони змушені були тікати в різні частини Святої Землі і в сусідні країни. Так християнська віра стала поширюватися в різних частинах Римської імперії.

Перенесення з Єрусалиму до Константинополя мощів святого первомученика архідиякона Стефана було здійснено близько 428 року. Після того, як святий первомученик був побитий іудеями камінням, святе тіло кинули без поховання на поживу звірам і птахам.

Однак на другу ніч юдейський законовчитель Гамаліїл поховав святого архідиякона Стефана на своїй землі, в печері, недалеко від Єрусалиму. Потім і сам Гамалиїл був похований біля гробу первомученика Стефана.

Вже в 415 році мощі святих були чудесним чином знайдені і урочисто перенесені до Єрусалиму. З того часу від мощів почали відбуватися зцілення.

Згодом, при святому благовірному цареві Феодосії Молодшому (408-450), мощі святого первомученика Стефана були перевезені з Єрусалиму до Константинополя і покладені в церкви на честь святого диякона Лаврентія, а по створенні храму на честь первомученика Стефана перенесені туди 15 серпня.

Святкування Маковея

14 серпня віряни святкують Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього, свято Всемилос­тивого Спаса та Пресвятої Богородицi, а також день семи мчч. Маккавеєвих. Зазвичай в народі це свято називають Медовий Спас або просто Маковей. Це золотаве літнє свято, яке нагадує нам про прихід теплої осені та початок збору багатого врожаю.

В Церкві святих Жон-мироносиць відбулась Свята Божественна Літургія, яку очолив митрофорний протоієрей Роман Будзинський. Після Божественної Літургії відбувся Водохресний молебень та урочиста освята маку і меду.

Цього ж дня в церкві було проведено пізнавальне заняття, що присвячене державним і народним символам України, для діток недільної православної школи, якою опікується Будзинська Валентина Павлівна в рамках спільного проекту Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія та парафії Святих Жон-Мироносиць Української Автокефальної Православної Церкви Тернопільської Єпархії – «Долонька милосердя».

В підготовці та проведенні просвітницького і патріотичного виховного заняття допомагали куратор соціально-благодійного відділу – іподиякон Блаженнішого Митрополита Мефодія Андрій Палцан та координатор відділу реабілітації дітей та молоді – Іван Бойко.

DSC_0055

DSC_0115

Переглянути фотогалерею