Український Єрусалим поза Батьківщиною

З нагоди 25-річчя незалежності України митрофорний протоієрей Роман Будзинський – духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія та довголітній особистий секретар спочилого Предстоятеля УАПЦ, Іван Бойко – координатор відділу реабілітації дітей та молоді і Валентина Будзинська – куратор спільного проекту Фонду і Парафії Святих Жон-Мироносиць УАПЦ Тернопільської єпархії «Долонька Милосердя» у складі офіційної делегації звершили прощу до Сполучених Штатів Америки.

Перебуваючи у Нью-Джерсі, протоієрей Роман відвідав православний центр української діаспори у Саут-Баунд-Бруку, який є своєрідним «українським Єрусалимом поза Батьківщиною». У крипті храму св. Апостола Андрія Первозванного, де спочиває тіло першого українського патріарха, протоієреєм Романом була відслужена панахида за спокій душі Святішого Патріарха Мстислава.


Читати далі…

Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього

Щорічно 27 вересня християни святкують Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Зазвичай в народі кажуть що «Хто не постить на Воздвиження Хреста Христового, на того сім гріхів зійдуть!». Віряни шанобливо тримаються посту тому, що це величне свято – символ спокутування і доказ всеперемагаючої Любові Бога, через яку Спаситель віддав себе на розп’яття за кожну душу, яка хоче спастися. В цей день ми вклоняємося не хресту, а образу, суті спасіння роду людського.

Історія свята сягає сивої давнини. За часів правління Констянтина Великого, першого імператора, який припинив гоніння на християн, був знайдений Хрест Господній. Імператор доручив пошуки своїй матері. Цариця Єлена з усією відданістю шукала в Єрусалимі справжній Хрест Господній.

На місці великого ідольського капища Єлена віднайшла три хрести та дощечку з написом «Ісус Назарянин, Цар Юдейський», зроблена за наказом Пілата, і чотири цвяхи, що пронизували Тіло Господа.

Для того, щоб дізнатися на якому з трьох хрестів був розіп’ятий Спаситель, стали по черзі підносити хрести до однієї важкохворої жінки. Коли до нещасної приклали третій хрест, вона зцілилася.

Побачивши чудо, всі переконалися, що знайдено Животворящий Хрест. Тисячі християн прийшли вклонитися Святому Хресту. Вони просили підняти святиню, щоб усі могли хоча б здалеку благоговійно споглядати її, віддаючи шану. Тоді почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, повторюючи: «Господи, помилуй», – вклонявся Хресту Спасителя.

Вітаємо всіх вірян зі святом Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Сьогоднішнє свято є символом нашого Спасіння і нагадує про Божу любов до нас.

Привітання Президенту України з днем народження

Шановний Петре Олексійовичу!

Прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого дня народження.

Переконані, що Ваш професіоналізм та політичний досвід сприятимуть подоланню викликів які в сьогодення повстають перед Вами та українським народом.

Ми високо цінуємо великі зусилля у встановленні миру та цілісності на нашій Батьківщині і Ваші особисті прагнення в створенні Єдиної Помісної Церкви.

Молитовно бажаємо Вам Божого благословення на всі життєві справи і починання, здійснення планів та сподівань на благо рідної України.

З глибокою повагою,

митрофорний протоієрей Роман Роман Будзинський.

 

Священномученик Корнилій

26 вересня молитовно згадують святого Корнилія Сотника, єпископа Кесарії Палестинської. Який був вірним язичником, але з-поміж інших вирізнявся глибоким благочестям та добрими справами.

Про життя священномученика можна дізнатись з 10 розділу Діяння Апостолів. Корнилій походив з Італії, але після Вознесіння Христа Спасителя він став сотником в Кесарії Палестинській.

Одного разу, коли Корнилій молився в своєму будинку, йому з’явився Ангел Божий і сказав: «…Корнилію!…Молитви твої й твоя милостиня перед Богом згадалися. Тепер же пошли до Йоппії людей, та й приклич Симона, що зветься Петром. Він гостює в одного гарбарника Симона, що дім має при морі. Він скаже тобі, що ти маєш робити» (Дії Апостолів 10:3-6).

Корнилій негайно вирішив виконати наказ Ангела. Зранку він відправився прямо до Апостола Петра, де, першим з усіх язичників, прийняв Хрещення. Залишивши колишнє мирське життя, святий Корнилій відправився проповідувати Євангеліє разом з Апостолом Петром.

За все своє довге життя святий Корнилій навернув дуже багато поган до християнської віри. Він увесь час трудився над викоріненням бездушного язичництва та допомагав всіх, хто приходив до нього за підтримкою.

Преподобна Феодора Олександрійська

24 вересня – день пам’яті преподобної Феодори Олександрійської, яка за життя прославилась надзвичайною вродою і сильним характером. Вона була щаслива в шлюбі, але один заможний чоловік, вражений вродою Феодори, почав всіляко схиляти її до перелюбства. Юна Феодора довгий час не піддавалася його впливу. Тоді заможний чоловік підкупив одну жінку, щоб вона допомогла йому звабити юну красуню. Обдурена дівчина зрадила своєму чоловіку, але тільки потім зрозуміла що вона згрішила.

Преподобна, згораючи від сорому, не залишилась в Олександрії, а вирішила піти в монастир. Щоб люблячий чоловік не знайшов її, Феодора обрізала волосся і взяла чоловіче ім’я. В монастирі довго не хотіли приймати дівчину в силу її молодості, але вона пообіцяла виконувати всі чернечі настанови та молитви. Ченці дивувались її стійкості та духовним подвигам.

Одного разу Феодора змушена була заночувати в Олександрійському монастирі. Дочка ігумена цього монастиря спокусилася вродою Феодори і почала намовляти її на гріх, адже не знала, що це жінка. Отримавши різку відмову, дочка ігумена вирішила згрішити з іншим ченцем і зачала дитя. Ігумен почав випитувати дочку про батька дитини, вона зостраху назвала ім’я Феодори.

Ніхто не вірив наклепу, що батьком дитини могла бути Феодора, адже знали її чисте життя ченця. Коли блудниця народила, дитину принесли Феодорі і почали докоряти за гріх. Преподобна, не видавши своєї таємниці, взяла дитя і пішла геть з монастиря. Протягом семи років Феодора виховувала дитину та навчала її мудрості. На прохання ченців, ігумен пустив назад до монастиря Феодору з дитям. Там вони прожили два роки в окремій відлюдненій келії.

Лише після смерті преподобної ченці дізнались, що вона насправді була жінкою. Вони картали себе за всі образи та зневагу до святої Феодори. Чоловік Феодори дізнавшись про подвиг дружини і сам прийняв чернечий постриг.

Святі мучениці Минодора, Митродора і Нимфодора

Святі сестри Минодора, Митродора і Нимфодора походили з Віфінії, що в Малій Азії. З самого дитинства дівчатка вирізнялись особливим благочестям та сильним характером. Вони оберігали своє непорочне життя, тому, окремо від людей, жили в пустелі. Дні та ночі дівчата проводили в молитвах та тримались посту.

Чутки про сестер почали поширюватися після того, як своїми молитвами вони почали зцілювати людей від всіх недуг. Про це дізнався правитель Фронтон, ревний гонитель християн. Він наказав негайно привести сестер до нього.

Коли Минодора, Митродора і Нимфодора постали перед судом, правитель спочатку всіляко намагався вмовити сестер зректися Христа, але вони не погоджувались. Розлютившись Фронтон наказав воїнам катувати Минодору. Свята мужньо стерпіла всі тортури і сказала: «Господи, прийми з миром душу мою!». Через мить свята Минодора відійшла до Всевишнього. Сестри гірко плакали за Минодорою, але це тільки зміцнило їх віру в Господа. Вони не боялись померти за віру. Правитель наказав жорстоко катувати сестер до останнього подиху.

Тіла святих мучениць хотіли спалити, але дощ гасив багаття. Почалася гроза і блискавка обпалила правителя та його воїнів. Християни потай забрали тіла святих мучениць і з почестями їх захоронили.

Богоотці Іоаким і Ганна

22 вересня молитовно вшановують Іоакима і Ганну. Своїм праведним та богоугодним життям вони заслужили дарувати світу Пресвяту Богородицю.

Про життя святих відомо від Якова. Подружжя жило в Назареті скромно, хоч і походило з царського роду. Іоаким і Ганна віддавали частину своїх грошей в Єрусалимський храм, дещо роздавали бідним. За п’ятдесят років подружнього життя в них так і не було дітей. В той час це вважали покаранням Господа. Ганна ревно молилась про дитя та вірила, що Бог її чує.

В один із святкових днів, коли всі приносили дари до храму, священник відмовився прийняти дар від Іоакима. Він пояснив, що бездітний чоловік позбавлений благословення Божого, тож не гідний приносити дари.

Вбитий горем Іоаким провів в пустелі сорок днів, які посвятив посту і щирій молитві. Він увесь час просив милосердя і омивав сльозами своє безчестя. Свята Ганна, дізнавшись про приниження чоловіка, звинуватила себе в нещастях і почала ще ревніше молити про дитя. Молитви святих здійснилися коли Архангел Гавриїл сповістив їх про народження Доньки, Яка благословить весь рід Людський.

В Єрусалимі праведна Ганна зачала і народила дитя. Батьки віддали дівчинку на виховання до храму. Святий Іоаким відійшов до Господа через кілька років після введення дочки у Храм. Свята Ганна померла через два роки після чоловіка.

Поховані Іоаким і Ганна поблизу майбутньої гробниці своєї дочки, у Гефсиманському саду, під Елеонською горою, неподалік від Єрусалиму.

 

Яворівська забавка

21 вересня о 15:00 у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відбулось відкриття виставки етнічних українських іграшок «Яворівська забавка».  Організатори, якими виступили Семен Тлустий та Галина Шумило-Тлуста, запросили на відкриття митрофорного протоієрея Романа Будзинського.

Отець Роман, виступивши з вітальним словом, благословив гостей та організаторів на подальші добрі справи.

Виставка представляє собою 463 дерев’яні дитячі іграшки-забавки. Зібрані та виготовлені на території Яворівського району Львівської області. Особливістю іграшок є їх екологічність та неповторний етнічний розпис.

Виставка діє за адресою м.Тернопіль, Площа Героїв Євромайдану, буд. 3.

Переглянути фотогалерею…

Різдво Пресвятої Богородиці

Сьогодні велике свято. Різдво Пресвятої Богородиці є дванадесятим святом і першим з-поміж свят у новому церковному році, адже церковний індикт розпочинається із 14 вересня за новим стилем. Тому це є перше свято, яке відкриває для нас великі дванадесяті свята річного кола. Про нього каже нам святитель Андрій Критський: «Це свято є початком звершення обітниць Божих, а втілення Сина Божого від сьогодні народженої Діви Марії є закінченням цих обітниць».

Свято це дійшло до нас з ІV століття, коли рівноапостольна імператриця Олена за свій кошт зводить Храм Різдва Божої Матері на Святій землі. Відомості про це свято можемо знайти в працях  Святого Епіфанія, який говорить: «Марія чи Маріям – означає Володарка і надія, бо Вона мала народити Господа, який є сподівання народів». «Марія, ставши Матір’ю Творця, — говорить святий Дамаскін, — дійсно стала володаркою всіх народів».

Люди довго очікували прихід Месії. Для цього процесу людство пройшло великий ряд очищень та освячень. Через патріархів, пророків та святих Старого Завіту готувалась довгоочікувана зустріч. Вінцем її стало народження Марії взірець чистоти та досконалості, вмістилище Божого Слова. В сьогоднішній день відбулось розрішення непліддя не тільки Йоакима та Анни, а також цілого людського роду. Всі ці радості нинішнього свята підкріплює наслідок народження Марії, бо Пресвята Діва до тепер діє і демонструє Свою опіку над усіма нами. Для нас батьків є зрозумілою радість з народження дитини. Скільки то різних переживань ми відчуваємо, коли чуємо вістку про народження очікуваної дитини. Тож наскільки більше ми маємо радіти в цей день, бо від Неї народився Спаситель світу, Сонце Правди, який звільнив всіх нас від гріха та від диявольського рабства.

Народившись від праведних Йоакима і Анни – Марія отримала освячення ще в лоні своєї матері, Її готували до великої місії, що була призначена для Неї. Всіх завжди цікавило запитання чи не могла Діва Марія розтратити отриману благодать? Бувши у всьому до нас подібною Вона зуміла зберегти чистоту і дівицтво, а Свята Церква за це оспівує як «Чеснішу від херувимів і славнішу від серафимів». Один із високих церковних ієрархів роздумуючи про свято Різдва Богородиці пише: «Я менше дивуюся Її чудесному народженню, а ніж Її життю». «Бо від самих пелен до славного Успіння, Вона не заплямилась жодним людським пороком чи слабістю». Справді цікавим є не тільки народження Пресвятої Богородиці, але рівно ж і Її земне життя. Які засоби використовувала Діва Марія для цього? Від своїх малих років Вона в Єрусалимському храмі вчилась цього подвигу в молитві та розважаннях. Ні на мить не піддаючись спокусам, в глибині тишини найбільшої святині, Марія набиралась духовного досвіду, відокремлюючи своє юне серце від суєти світу, задоволення та розкоші. Цим Вона стає для більшості з нас тим яскравим прикладом, який потрібно нам наслідувати. Один афонський подвижник, старець Силуан на молитві запитав Господа: «..невже Божа Мати ні разу не згрішила?». Йому, як людині яка не один раз отримувала одкровення від Бога, Святим Духом було дано відповідь в душі: «Божа Матір ніколи не згрішила навіть думкою». Безгрішні помилки в Неї,як в людини були, для прикладу Вона не могла знати де знаходиться малий Ісус, коли вони з Йосипом повертались до дому, вони думали, що йде за ними разом з родичами, але це помилка, а не гріх.

Сьогодні в свято Різдва Божої Матері візьмімо собі приклад з Пресвятої Богородиці. Молячись Богові та очікуючи, що вислухана буде наша молитва. В молитвах невтомно будемо благати Її, щоб вона навчила нас такій же відданості Волі Божій та смиренню, будемо просити її заступництва, і щоб Вона нас освітила світлом Сина Свого.

Пресвятая Богородиця спаси нас!

 

Мученик Созонт

20 вересня день спомину святого мученика Созонта. Святий походив з Лікаонії і був звичайним пастухом. У вільний час він часто вивчав Святе письмо та розповідав про нього охочим. Таким чином мученик навернув багатьох язичників до християнства.

Одного разу він відправився в приморське місто Помпеополь, де мало відбутися велике язичницьке свято. Правитель цього міста змушував християн приймати  участь в принесенні жертв ідолам. Созонт не міг стерпіти такої наруги над християнською вірою. Він зайшов до язичницького храму, де стояв золотий ідол. Созонт відірвав руку ідола і, розділивши її на частини, роздав бідним.

Наступного дня він, боячись смерті  невинних, прийшов до правителя і сам зізнався у скоєному. Правитель наказав негайно схопити Созонта і віддати на найстрашніші муки. Святий мученик відійшов до Господа в 304 році.

Молимося за мир на Святій Землі

Мало не що дня ми чуємо страшну вістку про черговий теракт. І знову ми отримали сумну звістку про криваву подію в столиці Ізраїлю – Єрусалимі. Біля Квіткових воріт терорист напав на правоохоронців. Він тяжко поранив поліцейських та двох перехожих. Наразі потерпілі перебувають в критичному стані.

Теракт – це дія спрямована проти держави або певної міжнародної організації, чи релігійної течії. Православна церква рішуче засуджує будь-які прояви насильства та посягання на людські, Богом дані, права і свободи. Людське життя – недоторканна цінність, тому жодні причини не можуть виправдати цих жахливих злочинів проти людей.

Тероризм і теракти на теперішній час засуджуються всіма традиційними релігіями світу і для християн, і для мусульман, і для юдеїв є актуальною заповідь «Не вбий». Терорист свідомо порушує цю заповідь і кидає виклик не тільки державі чи суспільству, але й Богові. Церква закликає всіх віруючих до молитви за скоріше одужання постраждалих, а також припинення безглуздих і жорстоких актів насильства, і розкаяння організаторів та виконавців.

Висловлюю щирі співчуття сім’ям і близьким загиблих та постраждалих в наслідок терористичних актів. Тероризм не має жодного виправдання.

Митрофорний протоієрей Роман Будзинський