Свята княгиня Ольга

24 липня відзначають пам’ять святої рівноапостольної княгині Ольги. Серед святих княгиня особливо шанована як перша жінка – володарка держави, яка першою від українського народу увійшла в Небесні оселі. Канонізували святу Рівноапостольну княгиню Ольгу у 1547 році.

Майбутня княгиня виховувалась в сім’ї язичників, однак батьки прищепили їй правила чесного й розумного життя, яких дотримувалися самі. В 903 році Ольга стала дружиною молодого князя Ігоря з роду Рюриковичів.

У 948 році князь Ігор обходив свої володіння та збирав данину,розгнівані древляни жорстоко стратили князя. Вбита горем княгиня мусила взяти владу у свої руки.

Літописці часто описують її як вродливу, енергійну, хитру й передусім мудру правительку. Піддані відчували її рішучість і державну розсудливість. Вона здійснила ряд реформ, створила так звані погости для стягування данини, запровадила регламентацію феодальних повинностей.

В 955 році Ольга прийняла Святе Хрещення від Вселенського Патріарха Феофілакта у Візантії.

У хрещенні Ольга отримала ім’я святої Олени. Повернувшись додому, свята Ольга зайнялася поширенням віри Христової серед народу Київської держави. Вона збудувала в Києві церкву в ім’я святителя Миколая, у Вітебську церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, започаткувала встановлення придорожніх хрестів, які так і називаються Ольжиними.

Причастившись Святих Божественних Тайн 11 липня 969 року, свята Ольга померла.

Над нею було проведено чин християнського поховання. Про місце поховання в літописах нічого не написано. Відомо лише, що після спорудження рівноапостольним князем Володимиром Десятинної церкви, святі мощі княгині Ольги були урочисто перенесені до неї. Подальша їхня доля невідома.

Подвиг її полягав у тому, що бажала вона бути християнкою з доброї волі.
Степенна книга

ВІРЯНИ УАПЦ ЗА ПОЗАЧЕРГОВИЙ ПОМІСНИЙ СОБОР

МИТРОПОЛИТ МАКАРІЙ МОВЧИТЬ

“Мовчання може бути найтяжчим звинуваченням” (Менандр)

28 вересня 2016 року Божого в нашій Церкві стався особливо небезпечний канонічний злочин. Змовившись між собою, кілька ієрархів УАПЦ вкрали у нашої Церкви та держави пам`ятку архітектури місцевого значення палац (руїни) Червоногородського замку XVII-XIX ст., де знаходиться діючий монастир святих первоверховних апостолів Петра і Павла Тернопільської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви.

На даний час ані Предстоятоятель УАПЦ Митрополит Макарій, ані Архірейський Собор УАПЦ  не дали жодної офіційної заяви стосовно назвичайної ситуації, що склалась довкола продажу діючого чоловічого монастиря.

Ми, вірні та духовенство УАПЦ, вимагаємо:

  • негайного скликання позачергового Помісного собору УАПЦ для обрання нового Предстоятеля;
  • покласти край розкраданню церковного майна;
  • очистити УАПЦ від псевдоієрархів;
  • об`єднання усіх православних українців у єдину Помісну Церкву;
  • збереження УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ.

На цьому нелегкому шляху до нашої спільної та священної мети нехай збереже нас Сам Благий Господь!

Наші прагнення: Проти чого ми боремося:
Збереження Української Автокефальної Православної Церкви, її ідентичності та традицій. Подолання церковної кризи в нашій Церкві, що викликана помилками нового керівництва. Проти негативних тенденцій в житті УАПЦ. Сучасна УАПЦ демонструє усі ознаки маргіналізації. Від неї постійно відходять релігійні громади. Вона втратила свій духовний центр у Києві: кафедральний собор св. ап. Андрія Первозванного. У засобах масової інформації про нашу Церкву згадується переважно у контексті скандальної поведінки її ієрархів. Ані влада, ані громадянське суспільство вже не розглядають УАПЦ в якості третьої гілки Українського Православ’я.
Об’єднання усіх православних українців у єдиній помісній Церкві. Відновлення церковної єдності під егідою Вселенського патріарха та на основі моделі, яка була би прийнятна для усіх учасників об’єднавчого процесу, не принижуючи гідності ієрархів та духовенства УАПЦ.

 

Проти намагань митрополита Макарія та залежних від нього єпископів УАПЦ заблокувати об’єднавчі процеси. Проти намагань перетворити нашу Церкву на «Українську Автокефальну Православну Церкву Московського Патріархату», тобто формально «незалежну» та «українську» церковну структуру, яка, натомість, неофіційно керується з Москви.
Очищення УАПЦ від священнослужителів, які дискредитують Церкву своїм способом життя. Проти намагань вищої церковної влади УАПЦ (Предстоятель, Архієрейський собор) приховати факти зловживань та порушень етичних норм з боку єпископату.
Скликання позачергового Помісного собору УАПЦ для обрання нового Предстоятеля та прийняття стратегічно важливих рішень для життя УАПЦ. Проти намагань Митрополита Макарія та залежних від нього єпископів УАПЦ, ігноруючи масштабну кризу в УАПЦ, заблокувати об’єднавчі процеси і керувати Церквою пожиттєво (а, точніше, до остаточного зникнення УАПЦ).
 

Покласти край розкраданню церковного майна, що ми побачили на прикладі злочинних дій архієпископа Мстислава, який продав  комплекс Червоногородського замку бізнес-структурам.

Проти намагань ієрархів УАПЦ розпоряджатися церковним майном, як своїм власним. Проти злочинців, які, прикриваючись рясою, обкрадають храми та єпархії.

Прес-служба Парафії святих жон-мироносиць УАПЦ

Прийнято рішення не поминати під час Богослужінь керуючого Тернопільською єпархією Митрополита Київського і всієї України Макарія (Малетича)

У зв`язку з останніми тривожними подіями всередині Української Автокефальної Православної Церкви, зокрема в Тернопільській єпархії, було скликано Парафіяльну Раду парафії святих жон-мироносиць, що у селі Почапинці Тернопільської області.

 

Прес-служба Парафії Жон-Мироносиць

 

Напередодні свята первоверховних апостолів Петра і Павла в Церкві святих Жон-Мироносиць встановили іконостас

11 липня 2017 року Божого, напередодні свята святих первоверховних апостолів Петра і Павла, в Церкві святих Жон-Мироносиць встановили довгоочікуваний іконостас з двома іконами: Ісуса Христа “Вседержитель” та Пресвятої Богородиці “Благодатне Небо”. 

Того ж дня настоятель Церкви святих Жон-Мироносиць митрофорний протоієрей Роман Будзинський відслужив Божественну Літургію при новому іконостасі.

Щиро вітаємо настоятеля, духовенство та вірян з цією знаменною подією та просимо подячних молитов за іконописця та за кожного, хто долучився до створення цього чудового іконостасу з іконами.

Прес-служба Парафії святих Жон-Мироносиць

Верховних апостолів Петра і Павла

12 липня віряни відзначають День славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла. Цього дня закінчується Петрів піст, який встановлений на згадку про святих апостолів, їх служіння та страждання.

Апостол Петро – брат апостола Андрія Первозванного, був звичайним чоловіком і займався рибальством. Він постійно знаходився поряд з Христом, тому про його життя найчастіше можна прочитати на сторінках Євангелія. Згадують його як найвидатнішого учня, найревнішого послідовника. Христос триразово повторив до Петра: «Паси овець Моїх», тим самим наділивши його пасторською владою. Апостол Петро став одним з найсміливіших проповідників Євангелія.

Петро, навіть при гоніннях, не зрікався віри в Христа і своєї проповідницької долі. Його двічі ув’язнювали в темниці та піддавали страшним тортурам. Він побував в різних країнах Сходу і Заходу. Петро помер мученицькою смертю в Римі. Засуджений до хреста, він, згідно церковного передання, попросив розіпнути його вниз головою, вважаючи себе негідним померти, як Господь.

Апостол Павло, на відміну від Петра, був людиною знатною і освіченою. Спочатку він був ревним гонителем християн, всіма силами прагнув припинити поширення християнства.

Все так би і залишилось, але на шляху в Дамаск Павла раптово осіяло світло з неба і він почув голос Христа: «… нащо ти Мене переслідуєш?» (Діян. 9:3–4). Після цього Павло осліп і лише благочестивий Ананій зміг повернути йому зір. Глибоко вражений Павло охрестився і став проповідником. Довгі роки він провів у молитвах та духовних роздумах, осягаючи християнство.

Проповідував апостол в Аравії, Македонії, Греції, всюди засновуючи християнські громади. Послання апостола Павла лягли в основу християнського богослов`я. Понад усе Павло дбав про те, щоб уберегти вчення Христового від спотворень. Повчаючи засновані ним християнські громади слідувати чітким етичним нормам поведінки, він невпинно виправляв їх помилки і давав поради.

Павло був обезголовлений мечем у тому ж році, що і апостол Петро.

До цього дня готуються, як до великого свята: прибирають та прикрашають домівки квітами, вишитими рушниками, господині готують смачні частування з сиру, вся родина з самого ранку збирається до церкви.

О, святі апостоли Петре і Павле, не віддаляйтеся духом від нас, грішних рабів Божих (імена), щоб не розлучилися зовсім від любові Божої, але міцним заступленням вашим нас захистіть, щоб помилував Господь всіх нас молитов ваших ради, щоб винищив же рукописання безмірних гріхів наших, і щоб сподобив з усіма святими блаженного Царства і шлюбу Агнця Свого, Йому ж честь і слава, і подяка і поклоніння навіки віків.

Різдво святого Іоана Предтечі

«Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Іоана Хрестителя» (Мат. 11, 11)

Різдво святого Іоана Хрестителя, яке святкують 7 липня, — найбільше з усіх свят на його честь.

Іоан Хреститель прославляється, як «янгол, і апостол, і мученик, і пророк, і свічар, і друг Христів, і пророків печатка, і заступник старої та нової благодаті, і серед народжених пречесніший, і світлого Слова глас».

Його особа поміж Святими Старого Завіту особливо визначна, незвичайна і геройська. Іоан Хреститель це велетень духу, що стоїть на грані двох заповітів: Старого й Нового. Він завершує пророків та відкриває апостолів. Він не тільки пророк, але й предтеча, хреститель і мученик. Він був очищений від первородного гріха ще в лоні своєї матері.

Пророк Іоан Хреститель був сином священика Захарії і праведної Єлизавети. Подружжя було у похилому віці й вже не сподівалося на потомство. Іоан був посланий Богом, щоб приготувати народ до визнання Ісуса Христа Месією. Він був по материнській лінії родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа. Як оповідає Євангеліст Лука, архангел Гавриїл, з’явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в нього сина.

Коли Єлизавета народила сина, то рідні і сусіди пораділи, що Господь зробив їй милість Свою. На восьмий же день прийшли до неї, щоб здійснити обряд обрізання новонародженого, і хотіли назвати його йменням батька. Єлизавета, звичайно, знала, яке ім’я має бути дано її синові, і тому на пропозицію рідних і сусідів назвати новонародженого Захарією сказала: «Ні, названий буде Іоан» (Лк. 1, 60).

Коли нечестивий цар Ірод почув від волхвів про народжену Месії, він вирішив побити в Віфлеємі і його околицях усіх немовлят у віці до 2-х років, сподіваючись, що в їх числі буде і що народився Месія. Ірод добре знав про незвичайне народження пророка Іоанна і хотів убити його, побоюючись, що він і є Цар Юдейський.

За милістю Божою він уник смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі і його околицях. Святий Іоан виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння — постом і молитвою. Він носив грубий одяг, підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом і акридами. Він залишався пустельником доти, поки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.

Одержавши одкровення про Ісуса Христа, пророк Іоан говорив народові про Нього: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу».

Іоан Хреститель, якого ще називають Предтечею, своїм суворим способом життя дав взірцевий приклад богопосвятного життя. Він закликав людей до покаяння, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом» (Мк. 1, 7-8).

Серед інших святих Іоан Хреститель має найбільшу пошану — протягом церковного року на його честь святкується аж шість дат. Празник зачаття, різдва, усікновення голови, перше і друге знайдення голови, третє знайдення голови і собор після празника Богоявлення.

Святий Іване Хрестителю, прехвальний і вселенський апостоле, найкращий сину пустині і справжній друже Христа, моли Його, щоб були помилувані душі наші!

Вітання о. Володимиру Простаку з днем народження та 34-ю річницею пастирського служіння

Сьогодні, 15 червня, свій день народження та 34-ту річницю пастирського служіння святкує митрофорний протоієрей о. Володимир Простак.

Всечесний отче Володимире!

У цей світлий, наповнений благодаті, день дозвольте вплести у рясний букет привітань і свою квітку з побажанням міцного здоров’я, радості, миру та ласки й Милості Божої, безмежного людського щастя, злагоди і добробуту Вам та Вашим близьким.

Господь благословив Вас на важливий і складний шлях духовного служіння на благо Української Автокефальної Православної Церкви. За довгі роки ревного служіння Ви стали духовним батьком не тільки для тисяч вірян, а й для духовенства. Двері Вашого серця завжди відкриті для всіх, хто шукає підтримки, допомоги, наставлення, поради, молитви!

Нехай Батько наш Небесний тримає у своїй опіці всі Ваші справи, кожен Ваш крок, додає Вам мудрості, терпеливості, сили, натхнення й витривалості!

З Днем Народження!

Многая і благая літа!

З повагою і синівською любов’ю,

митр. прот. Роман Будзинський

 

Початок Петрівського посту

Кожного року, через тиждень після Трійці, починається Петрівський піст, який закінчиться на свято апостолів Петра і Павла 12 липня. Цей літній піст, що зараз ми називаємо Петровим, або апостольським, раніше називали постом П’ятдесятниці. Під час цього посту закликаємо вірян жити за прикладом святих апостолів, які, прийнявши Святого Духа в день П’ятдесятниці, у пості й молитві готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія.

Подвиг Петрівського посту менш суворий, ніж Чотиридесятниці: під час Петрівки (так у народі називають цей піст) устав Церкви передбачає утримуватися від риби, вина й олії лише у понеділок, середу і п’ятницю. В інші ж дні утримуватися тільки від риби.

У суботу та неділю цього посту, а також у дні пам’яті великого святого або дні храмового свята також дозволяється риба.

Проте важливо пам’ятати, що піст – це час духовного очищення. Так що постарайтеся на цей час утриматися від сварок, гніву і лихослів’я. Під час посту зазвичай також обмежують кількість розваг (у тому числі перегляд телевізора і користування інтернетом), а вільний час приділяють молитві.

Відбувся чин поховання матері Преосвященнішого Віктора (Бедь) – Катерини Кирилівни Бедь

10 червня 2017 року, у кафедральному храмі апостола українського Андрія Первозванного Карпатської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви у м. Ужгород, відбувся чин похорону над новопреставленою Катериною Кирилівною Чаплай-Бедь (12.09.1926, м. Бобровиця Чернігівської області – 08.06.2017, м. Ужгород), мамою Преосвященнійшого Віктора (Бедь), єпископа Мукачівського і Карпатського, керуючого Карпатською єпархією УАПЦ.

Чин поховання очолив Високопросвященніший Герман (Семанчук), архієпископ Чернівецький і Хотинський, у співслужінні Преосвященнішого Бориса (Харко), єпископа Херсонського і Миколаївського, керуючого Таврійською єпархією. Висловити слова співчуття та підтримки приїхали представники духовенства Карпатської, Закарпатської, Львівської, Чернівецької та Тернопільської єпархій УАПЦ.

Відтак, Катерину Кирилівну було поховано на кладовищі в с. Минай з військовими почестями, адже в роки Другої світової війни на теренах України (1941 – 1944) вона була зв’язковою і розвідницею Чернігівського партизанського підпілля, учасником бойових дій, отримала два вогняні поранення під час бойових сутичок із німецько-фашистськими окупантами.

Третє Віднайдення чесної глави святого Іоанна Предтечі

7 червня християни згадують третє віднайдення (обрітення) чесної глави святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, яке відбулося близько 850 року. 

Третє обрітення чесної глави святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна відбулось під час заворушень у Константинополі у зв’язку з засланням святителя Іоанна Златоуста (пам’ять 13 листопада).

У той час глава святого Іоанна Предтечі була віднесена в місто Емес. Звідти під час набігів сарацинів вона була перенесена (близько 810 – 820 рр..) В Комани і там, в період іконоборчих гонінь, була схована в землі. Коли іконошанування було відновлене, патріархові Ігнатію (847 – 857) під час нічної молитви було зазначено у видінні місце, де схована глава святого Іоанна Предтечі. Первосвятитель сповістив про це імператору, який послав посольство в Комани, і там глава була втретє знайдена, у зазначеному патріархом місці, близько 850 року.

Пізніше глава знову була перенесена в Константинополь і тут 25 травня покладена в придворній церкві, частина святої глави перебуває на Афоні.