Сьогодні, 7 липня за новоюліанським календарем, ми вшановуємо пам’ять преподобних Іова і Феодосія Манявських — світильників чернечого подвигу на землі Карпатській.
Хто такі преподобні Іов і Феодосій
Преподобний Іов Манявський був співзасновником і першим ігуменом Манявського скиту. Разом з ним обитель заснували ще двоє відомих постатей того часу. Це афонський подвижник Іван Вишенський, палкий противник унії, і вчений книжник Захарія Копистенський. Сам Іов запровадив у новій обителі найсуворіший чернечий устав — статут Василія Великого. Саме за цю суворість скит охрестили в народі «другим Афоном».
Про преподобного Іова згодом писав Іван Франко, називаючи його людиною «великого і чистого характеру, незламної енергії і трудолюбія». Мало хто знає, що Іов лишив по собі не лише монастир, а й богословську спадщину. Він вів принципове письмове листування з книжником Кирилом Транквіліоном-Ставровецьким, критикуючи неточності в його богословському творі. Так суворий пустельник з Карпат ставав водночас пильним вартовим чистоти православної віри.
Преподобний Феодосій став наступником свого духовного наставника. Він мудро керував обителлю після упокоєння преподобного Іова, зберігаючи закладене й примножуючи посіяне. Ще за життя засновників, близько 1620–1621 років, скит здобув особливе визнання. Константинопольський Патріарх Тимофій надав Манявському монастирю ставропігію — пряме підпорядкування Вселенському престолу, без проміжної єпархіальної влади. Це називають унікальним випадком в історії православ’я тих земель. Так само й ми покликані бути не лише засновниками добра, а й його вірними охоронцями.
Є в історії скиту й загадка, яку досі не розгадано. Перекази стверджують, що тут міг бути похований гетьман Іван Виговський, який ще за життя бажав спочити саме в цій обителі. Могилу гетьмана так і не знайшли — уціліла лише надгробна плита самих преподобних Іова і Феодосія.
Суворе життя як свідчення
Ми живемо у час, коли слово «суворість» здається чужим, майже забутим. Але отці Церкви завжди вчили: суворість до себе — це не тягар, а свобода від тягаря пристрастей. Апостол Павло нагадує нам:
Саме такими були преподобні Іов і Феодосій — мужніми у вірі, міцними у стоянні. А водночас лагідними до тих, хто приходив до них за розрадою.
Слово до парафіян
Ми, парафія святих Жон-мироносиць, покликані нести таку саму вірність, яку явили жони-мироносиці біля Гробу Господнього. Преподобні отці Манявські в Карпатах явили нам іншу чесноту того ж кореня — твердість у стоянні за віру. Молімося сьогодні преподобним Іову і Феодосію, щоб і нам Господь дав сили встояти у вірі та зберегти те, що передано нам отцями.
Молитвами преподобних Іова і Феодосія Манявських, Господи Ісусе Христе Боже наш, помилуй і спаси нас. Амінь.
