Предстоятель Православної Церкви України звершив урочистий акафіст святому Макарію та віддав шану приснопам’ятному Патріарху Філарету.
Віряни та духовенство спільно молилися за Україну, Церкву та український народ
У ВОЛОДИМИРСЬКОМУ СОБОРІ КИЄВА ПРЕДСТОЯТЕЛЬ ПЦУ ЗВЕРШИВ АКАФІСТ СВЯЩЕННОМУЧЕНИКУ МАКАРІЮ ТА ПОМОЛИВСЯ ЗА СПОКІЙ ПАТРІАРХА ФІЛАРЕТА
11 червня 2026 року у Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва відбулася особлива молитовна подія. Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звершив акафіст святому священномученику Макарію, Митрополиту Київському і всієї Руси, біля його нетлінних мощей, які спочивають у головному храмі українського православ’я.
У спільній молитві разом із Предстоятелем Православної Церкви України взяли участь настоятель собору протоієрей Борис Табачек, духовенство кафедрального храму, запрошені священнослужителі та численні віряни.
Пам’ять святого священномученика Макарія займає особливе місце в історії Української Церкви. Його життя стало прикладом жертовного служіння Богові та своєму народові. Він залишився вірним Христу навіть перед лицем смертельної небезпеки, прийнявши мученицьку кончину та увійшовши до сонму великих святих Київської митрополії.
Під час акафістного співу у стінах Володимирського собору лунали молитви за Україну, її народ, захисників держави, духовенство та всіх, хто сьогодні переживає наслідки війни. Особливі прохання були піднесені за мир, справедливість та перемогу правди.
Після завершення акафісту Блаженнійший Митрополит Епіфаній разом із духовенством відслужив заупокійну літію на могилі приснопам’ятного Святійшого Патріарха Філарета.
Молитовне вшанування стало свідченням духовної пам’яті та вдячності поколінь. Постать Патріарха Філарета нерозривно пов’язана з боротьбою за незалежність Української Церкви та становленням сучасного українського православ’я.
Поєднання молитви до святого священномученика Макарія та поминання Патріарха Філарета стало символічним нагадуванням про спадкоємність духовного подвигу українських архіпастирів, які в різні епохи служили Богові, Церкві та своєму народові.
У цей день Володимирський собор знову став місцем єднання віруючих у спільній молитві, де минуле і сучасність з’єдналися у вдячній пам’яті про тих, хто своїм життям засвідчив вірність Христові та Україні.
Джерело: Українська Православна Церква/Православна Церква України
